ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" квітня 2010 р. м. Київ К-21263/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів:
Сіроша М.В.
Гончар Л.Я.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Роздольненського районного суду АР Крим від 18 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року у справі за позовом прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, –
в с т а н о в и л а :
Прокурор Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги.
Постановою Роздольненського районного суду АР Крим від 18 грудня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 недоплачену разову грошову допомогу за 2008 рік в сумі 4310 грн.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій і інвалідом війни першої групи, тому має право на пільги, встановлені для ветеранів війни.
Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .
Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.
Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) встановлено виплату цієї допомоги учасникам бойових дій в розмірі –500 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки.
Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) та №10-рп/2008 від 22.05.2008, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів Укарїни" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007, 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити
виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим задовольнити.
Постанову Роздольненського районного суду АР Крим від 18 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року скасувати.
Відмовити прокурору Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_6 у задоволенні позову.
постанова набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.