11/714-А Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 07.04.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду м.Києва від 21.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2007, позов Повного товариства "Ломбард Компанія Скіф-2" Кірпач і Ко" задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 10.10.2006 №000143174/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.1та 12.3 ст.12, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №67/22.10/21624495 від 02.06.2006. В акті перевірки зазначено, що у зв’язку з невизначеністю законодавства щодо виконання функцій податкового агента при здійсненні операцій з заставленим майном (отримання доходу фізичною особою від ломбардів у зв’язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу закладених речей), відповідачем надіслано запит до ДПА у м.Києві від 02.062006 №4151/8/17-414, після чого складено довідку за №122/17-4/21624495 від 24.07.2006 про внесення змін до акта перевірки.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2004 по 31.03.2006 позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 34458,01 грн. із сум, виплачених за не викуплені предмети із дорогоцінних металів за договорами ломбардних позик і застави майна, за якими проводились звернення стягнення на це майно, чим порушено пункт 1.15 статті 1, підпункт 8.1.1пункту 8.1 статті 8, пункт 12.1, 12.3 статті 12, пункт 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі акту перевірки та довідки за №122/17-4/21624495 від 24.07.2006 про внесення змін до акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №000143174/0 від 02.08.2006, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 34458,01 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 68916,02 грн., а всього на загальну суму 103374,03 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, з чим погодився апеляційний господарський суд, мотивував рішення тим, що діяльність ломбардів за операціями з закладеними виробами не є посередництвом при продажу об’єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави з метою звернення ломбардом стягнення на це майно у зв’язку з невиконанням фізичними особами зобов’язань щодо повернення суми позики відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України. У зв’язку з чим, судами зроблено висновок, що ломбард не є податковим агентом, оскільки не може виконувати обов’язок щодо нарахування, утримання і перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

За висновками судів попередніх інстанцій, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв’язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу закладних речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку визначеному підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна сума, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є об’єктом оподаткування в платника податку, якому вона повертається, та підлягає оподаткуванню ломбардом згідно зі статтею 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". При цьому ломбард як податковий агент має виконати всі свої функції щодо нарахування (виплати) доходу, утримання (сплати) та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання, відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковому органу звітності за формою № 1-ДФ.

Враховуючи, що доводи відповідача про неутримання позивачем податку з суми виплаченої позики у разі невиконання фізичною особою договору позики, а також з суми перевищення розміру забезпечення заставою вимог заставодержателя (після сплати податку з суми позики) податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 34458,01 грн., знайшли своє підтвердження, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для визнання нечинним рішення відповідача.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м.Києва від 21.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2007 скасувати. Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.