28/132-а Про стягнення суми бюджетного відшкодування та відсотків - 07.04.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду м.Києва від 13.11.2006 СПД ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування за податковий звітний період травень 2003 року в сумі 67921 грн. та процентів за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 9759,46 грн.

Судове рішення обґрунтоване обранням позивачем невірного способу захисту порушеного права, з огляду на положення пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та Державного казначейства України №209/72 (z0263-97) від 02.07.1997, згідно яких єдиним способом відшкодування податку на додану вартість є надання висновку податковим органом за яким відповідне відділення Державного казначейства здійснює перерахунок коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з ГУ Державного казначейства України у м.Києві на користь СПД ОСОБА_4 77680,46 грн. бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, та 1283,8 грн. судових витрат.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідачів.

Відповідачем-1 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем-2 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову до ГУ Державного казначейства України у м.Києві, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційні скарги просив у їх задоволенні відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відпоідача-1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача-2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2003 року позивачем було подано до ДПІ у Подільському районі м.Києва декларацію з податку на додану вартість за травень 2003 року, згідно якої протягом липня 2003 року підлягало бюджетному відшкодуванню 64921 грн., однак задеклароване від’ємне значення з ПДВ у вказаній сумі відшкодовано не було.

У листопаді 2003 року відповідачем-1 проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками якої складено акт від 24.11.2003.

За висновками акта перевірки позивач перебував на загальній системі оподаткування з П кв.2002 року по П кв.2003 року, а з Ш кв. 2003 року перейшов на спрощену систему оподаткування (єдиний податок) та сплачував ПДВ у спосіб, передбачений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , при цьому порушень податкового законодавства не встановлено.

Стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на моменти виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачу сума від’ємного значення з ПДВ в розмірі 67921 грн. відшкодована не була, дійшов вірного висновку про стягнення її з державного бюджету, а також про правомірність вимог позивача щодо нарахування на зазначену суму бюджетної заборгованості процентів в розмірі 120% облікової ставки НБУ в сумі 9759,46 грн.

Доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, оскільки підставою для подання позову у справах даної категорії є порушення передбаченого Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) права платника податків на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки, а тому позивачем правильно сформульовано позовні вимоги як вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відповідача-2, в частині рішення суду щодо списання коштів бюджетної заборгованості з рахунку Головного управління Державного казначейства України в м.Києві.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України (2542-14) визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Указом Президента України "Про Державне казначейство України"від 27.04.95 р. №335/95 (335/95) для управління коштами Державного бюджету України було створено Державне казначейство України. Пунктом 1 статті 2 зазначеного Указу (335/95) передбачено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. №590 (590-95-п) , Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, і на підставі підпункту 6 пункту 7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Із вказаною нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.97 р. №209/72 (z0263-97) , згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Таким чином, з урахуванням повноважень, визначених у пунктах 6 та 7 Положення про Державне казначейство України (590-95-п) , відповідний територіальний орган Державного казначейства України є відповідачем у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з органом державної податкової служби, однак у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для списання коштів, які є бюджетною заборгованість та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, з Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, разом з тим зазначені обставини не є підставою для скасування рішення та відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 змінити. Викласти абзац 3 та 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (04074, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) 77680 (Сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 46 коп. бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (04074, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) 1283 (Одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 80 коп. судових витрат.".

В решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.