Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника відповідача органу податкової служби Хаймінової Р.В., інші представники сторін по справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 по справі № 20-4/195

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " СІННІС, ЛТД " в особі Севастопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "СІННІС, ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя,

до Управління державного казначейства у м. Севастополі

про зобов'язання Управління державного казначейства у м. Севастополі повернути із місцевого бюджету надмірно сплачені кошти за 2004, 2005 роки плати за торгові патенти з надання послуг у сфері грального бізнесу, -

Товариством з обмеженою відповідальністю "СІННІС, ЛТД" в особі Севастопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "СІННІС, ЛТД" (далі – позивач, Товариство) заявлено позовні вимоги про повернення надмірно сплачених коштів вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального за 2004 та 2005 роки в розмірі 582 682,66 грн.

Господарський суд міста Севастополя постановою від 15.11.2006 по справі № 20-4/195 позовні вимоги задовольнив повністю. Суд керувався тим, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів, в тому числі плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, не можуть запроваджуватись Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, який не відноситься до законодавства про оподаткування.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2007 судове рішення суду першої інстанції скасував та позовні вимоги задовольнив частково: з місцевого бюджету зобов’язано повернути надмірно плачені кошти вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального в розмірі 40 250,00 грн., в решті позовних вимог –відмовлено.

В основу судового рішення апеляційної інстанції покладено висновок про те, що суд першої інстанції помилково обґрунтував свої висновки неможливістю застосування ставок, встановлених бюджетним законом на бюджетний рік, посилаючись на неузгодженість таких змін із загальними принципами оподаткування. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що переплатою вважаються ті грошові кошти, внесені позивачем за торгові патенти на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального за 2004 та 2005 роки, за ставкою більше ставки, дійсною на час оплати.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя (далі –відповідач, ДПІ, орган податкової служби), посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку скаржника підвищення вартості торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу на рік, введене бюджетним законом на відповідний бюджетний рік, не поширюється лише на платників, які здійснили оплату наперед за весь строк дії патенту.

У поданих запереченнях на скаргу Товариство просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг та заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами було встановлено, що Товариство як суб’єкт підприємницької діяльності згідно платіжних доручень здійснював оплату вартості патентів за 2004 - 2005 роки щоквартально.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі – Закон № 98/96-ВР (98/96-ВР) ) вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік).

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Законами України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) (ст. 57) та "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) (ст. 47) із змінами та доповненнями, які набули чинності з 01.01.2004 та з 01.01.2005 відповідно, вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу у 2004 році збільшено у два рази - встановлені ч. 3 ст. 5 Закону № 98/96-ВР розміри вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу змінено, зокрема вартість торгового патенту змінено з цифри "1 400" на цифру "2 800", а у 2005 році змінено з цифри "1 400" на цифру "4 200".

Наведені норми цих законів не визнані неконституційними.

Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Відповідно до правил застосування норм матеріального права перевагу у спірних правовідносинах над загальними законами мають спеціальні закони. Такими за наведених обставин є Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , Закон України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) .

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, розмір щоквартальної плати за торговий патент на здійснення операцій з надання послуг сфері грального бізнесу на наступний період визначається законом, який є чинним на момент виникнення строку такої сплати.

Оскільки судами встановлено, що позивач не сплачував вартість патентів за весь строк їх дії, висновок суду апеляційної інстанції про обов’язковість щоквартальної сплати за ставками, встановленими бюджетними законами, відповідає вимогам чинного законодавства.

У той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у грудні 2003 року та грудні 2004 року оплатив вартість патентів за 1 квартал 2004 року та 1 квартал 2005 року відповідно за більшою ставкою, дійсною на час оплати.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності згідно з п. 19 ч. 1 ст. 14 України "Про систему оподаткування" (далі –Закон № 1251-12) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1251-12 обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Отже, зі вчасною оплатою позивачем у грудні 2003 року та грудні 2004 року у розмірі, встановленому чинним на той час законодавством, його обов’язок зі сплати цього платежу було припинено, а грошові кошти сплачені понад ставки, встановленої на той час законодавством, є переплатою. Платежі за торговий патент за 2 –4 квартали 2004 року та 2 - 4 квартали 2005 року мали здійснюватись за ставками, встановленими бюджетними законами на відповідний рік, тому висновок суду першої інстанції щодо переплати вартості торгових патентів за зазначені періоди є помилковим.

Аналізуючи вище наведені норми та фактичні обставини справи, колегія судів Вищого адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 по справі № 20-4/195 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.