Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Заборі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6.02.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" до Тернопільської ОДПІ та головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 6.06.2008 року №0000272306/0/37398, від 1.08.2008 року № 0008492305/0/47768 та №0008502305/0/47765 повністю, а №0008522305/0/47767 частково та стягнення з Державного бюджету України 163791 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В червні 2008р. ТОВ "Альпо" звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ та головного управління Державного казначейства України в Тернопільскій області про визнання нечинними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 163 791 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 6.06.2008 року ґрунтується на акті перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 30.05.2008 року, хоча в травні 2008 року така перевірка податковим органом не проводилася. Декларація з податку на додану вартість за березень 2008 року разом з розрахунком бюджетного відшкодування та іншими документами була подана до податкового органу своєчасно, однак відповідачі не вчинили передбачених законом дій щодо бюджетного відшкодування ПДВ, тому позивач просив стягнути суму відшкодування в судовому порядку.

В подальшому Тернопільська ОДПІ під час провадження справи в окружному адміністративному суді за наслідками планової виїзної перевірки позивача прийняла податкові повідомлення-рішення – всі від 1.08.2008 року з відповідною нумерацією про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року на 25992 грн., визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та на додану вартість, в зв’язку з чим позивач збільшив свої позовні вимоги та просив додатково визнати нечинними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 6.02.2009 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 6.06.2008 року №0000272306/0/37398, від 1.08.2008 року №0008492305/0/47768 та №0008502305/0/47765 повністю, а №0008522305/0/47767 в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року на суму 25992 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Альпо" 163791 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року та 1722,91 грн. судових витрат.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що після надходження податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року з відємним значенням податковий орган звернувся до позивача про подання необхідних документів для проведення невиїзної документальної перевірки. Оскільки позивач таких документів не подав, було прийнято рішення про позапланову виїзну перевірку, однак в процесі такої позивач необхідних документів не надав. Тому податковий орган суму бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за березень 2008 року не підтвердив. За наслідками планової виїзної перевірки позивача та складеного акту податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 1.08.2008 року, які відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, суд неналежно оцінив як доказ в справі висновок судово-бухгалтерської експертизи, оскільки при проведенні такої в розпорядженні експерта були не всі документи податкового та бухгалтерського обліку.

Апелянт просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6.02.2009 року та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Тернопільської ОДПІ, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ТОВ "Альпо" подало до Тернопільської ОДПІ декларацію з ПДВ за березень 2008 року разом з іншими документами щодо бюджетного відшкодування ПДВ за цей період в сумі 163791,00 грн.

Оскільки підприємство не подало документів податковому органу на підтвердження розміру бюджетного відшкодування ПДВ та не подало їх в процесі позапланової виїзної перевірки, Тернопільська ОДПІ податковим повідомленням-рішенням зменшила позивачу бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2008 року на суму 163791,00 грн., оскільки не знаходила підстав для підтвердження даного розміру бюджетного відшкодування.

За наслідками планової виїзної перевірки позивача за період з 1.04.2007 року по 31.03.2008 року та складеного акта від 18.07.2008 року Тернопільська ОДПІ встановила, що ТОВ "Альпо" завищило суму відємного значення по ПДВ за березень 2008 року та завищило суму бюджетного відшкодування по ПДВ за цей період в розмірі 25992,00 грн.

В зв’язку з отриманням акта перевірки від 18.07.2008 року за зверненням Тернопільської ОДПІ ДПА в Тернопільській області своїм рішенням від 30.07.2008 року скасувала оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідача від 6.06.2008 року в частині суми 25992,00 грн. та зобов’язала Тернопільску ОДПІ на підставі акта перевірки від 18.07.2008 року у відповідності до чинного законодавства прийняти нове податкове повідомлення-рішення.

На виконання рішення ДПА в Тернопільській області від 30.07.2008 року Тернопільська ОДПІ прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 1.08.2008 року №0008522305/0/47767, яким визначено зменшення загальної суми бюджетного відшкодування ПДВ за період червня 2007 року – березня 2008 року в розмірі 225688,00 грн., в тому числі за березень 2008 року – на суму 25992,00 грн.

Крім того, Тернопільська ОДПІ на підставі зазначеного акту перевірки від 18.07.2008 року того ж числа, 1.08.2008 року, прийняла ще два оскаржувані податкові повідомлення-рішення - №0008502305/0/ 47765 (про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств разом з штрафними санкціями на загальну суму 13 464,10 грн.), а також №0008492305/0/47768 (про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ з врахуванням штрафних санкцій на суму 23097,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, Тернопільський окружний адміністративний суд виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, в зв’язку з чим є правові підстави для їх скасування та стягнення з бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року в зазначеній ним сумі.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Як видно з акту перевірки від 18.07.2008 року, ТОВ "Альпо" занизило суму валових доходів за 2 кв. 2007 року на суму 22753,12 грн., за 3 кв. 2007 року на суму 79877,66 грн., за 4 кв. 2007 року на суму 65765,15 грн. та за 1 кв. 2008 року на суму 3783484,56 грн. Такі порушення, на думку податкового органу, допущені позивачем внаслідок реалізації товаро-матеріальних цінностей за цінами, що є нижчими за звичайні ціни, особам, що не є платниками податку на прибуток, або сплачують цей податок за іншими ставками.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закону) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних цін (а за їх відсутності – однорідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.20.8 ст.1 Закону обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган в порядку, визначеному законом. Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований в п.1.20.2 ст.1 Закону, в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Відповідно до п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" (817/98) індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі вили товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з приписів законодавства, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових та митних цілях мають бути установленими на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

З матеріалів справи видно, що Тернопільська ОДПІ з метою дослідження питання про визначення звичайної ціни товарів, які реалізовував позивач, зверталася з відповідним запитом від 16.07.2008р. до Головного управління статистики у Тернопільській області, на який отримала відповідь, що перераховані в номенклатурі товари даним статистичним органом не обстежуються.

Отже, податковий орган як суб’єкт владних повноважень не довів у встановленому законом порядку факту реалізації позивачем товарів за цінами, нижчими від звичайних, належними доказами, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав неправомірним його висновок щодо прийняття за звичайну реалізаційну ціну 30% реалізованої продукції.

Далі, як видно з акту перевірки, Тернопільська ОДПІ вважала, що позивач завищив суму валових витрат за 2 кв. 2007 року на 277288,67 грн., за 3 кв. 2007 року на 321272,18 грн., за 4 кв. 2007 року на 569385, 52 грн. та в 1 кв. 2008 року на суму 3651697,00 грн. Таке порушення мало місце в зв’язку з неправомірним перерахунком позивачем валових витрат на момент оплати товарів іноземному контрагенту.

Визнаючи такий висновок податкового органу неправомірним, окружний адміністративний суд правильно керувався нормами чинного законодавства.

Зокрема, відповідно до п.7.3.2 ст.7 Закону втрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями пп.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню в зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.7.3.4 Закону (334/94-ВР) у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку у зв’язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Отже, витрати ТОВ "Альпо" (сума гривень) на придбання іноземної валюти для проведення розрахунку з іноземним контрагентом за придбані товари є балансовою вартістю відповідної іноземної валюти, що відноситься до валових витрат.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат балансової вартості придбаної іноземної валюти у відповідних податкових періодах.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, Тернопільська ОДПІ, зокрема, виходила з висновків, зазначених в акті перевірки позивача від 18.07.2008 року в тій частині, що ТОВ "Альпо" завищило суму податкового кредиту за період з 1.04.2007 року по 31.03.2008 року, оскільки його витрати, пов’язані з послугами від контрагентів на забезпечення продажу товару, передпродажну підготовку товару, його зберігання, охорону, транспортування, адміністративні витрати, не приймають участь в оподатковуваних операціях, тому суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, не можуть відноситися до податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно вважав, що будь-які витрати платника податку, пов’язані з його господарською діяльністю (придбанням чи виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку) приймають участь у визначенні податкового кредиту відповідно звітного періоду.

Така позиція суду першої інстанції відповідає положенням п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач не заперечував, що спірні роботи та послуги були придбані позивачем в зв’язку з забезпеченням реалізації власних товаро-матеріальних цінностей.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 6.06.2008 року №0000272306/0/37398, від 1.08.2008 року №0008492305/0/47768 та №0008502305/0/47765 повністю та №000852305/0/47767 в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року в сумі 25992,00 грн., скасував їх та стягнув суму бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача, оскільки розмір такого відшкодування стверджений доказами в справі, в тому числі висновком судово-бухгалтерської експертизи, який був належно оцінений судом.

Даний вид експертизи був призначений судом за клопотанням позивача, проти її проведення не заперечував відповідач – Тернопільська ОДПІ. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від проведення експертизи, підтвердив задекларовану позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку, тому підстав для визнання висновку експертизи доказом, який не підтверджує позовні вимоги позивача, не має.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апелянта в тій частині, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача ґрунтуються на вимогам чинного законодавства, а висновок судово-бухгалтерської експертизи не є належним доказом в справі спростовуються висновками суду першої інстанції, нормами матеріального та процесуального права, наведеним вище, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6.02.2009 року по справі № 2а-93/08/1970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 15.07.2010 р.