К-3836/10-С Про перерахунок доплати до пенсії - 06.04.2010 Прийняття

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про перерахунок доплати до пенсії, –

ОСОБА_5 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про перерахунок доплати до пенсії.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_5 відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, щомісячно, з розрахунку 440 грн. за період з 9 липня 2007 року по 1 жовтня 2007 року та з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з розрахунку 460 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду твід 28 липня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено, в абзаці 2 резолютивної частини замість суми "1523,05"вказано "1426,11 грн.", а замість слів "з 22 червня"вказано "з 22 травня".

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення в м.Білій Церкві і має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) управлінням Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області дана доплата позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення проводилась в розмірі 5,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що дії відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачу були неправомірними, оскільки конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , встановлені саме цим законом, а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно з вимогами частини 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Наявність у позивача права на призначення доплати в розмірі не нижчому однієї мінімальної заробітної плати є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , не відповідає визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати"та Законами України "Про Держаний бюджет України на відповідні роки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, застосуванню підлягає стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплати за основу її нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Окрім того, щодо призначення непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплати до пенсії у відповідності до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то пунктом 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (489-16) було зупинено дію статті 39 Закону України ""Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, і що позивач має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"лише з 09.07.2007.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року залишити без змін.