Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.11.2009 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 на постанову господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007

у справі № 10/39

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5

до Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю з питань виробництвом та обігом підакцизних товарів у Чернівецькій області

про визнання нечинним рішення

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю з питань виробництвом та обігом підакцизних товарів у Чернівецькій області про визнання нечинним рішення № 240006 від 15.01.2007 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 гривень.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 постанову господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 залишено без змін

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007, ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем укладено з Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича договір оренди нерухомого майна №3/01 від 01.03.2001, що належить до державної власності.

Згідно з договором позивачу надано в орендне користування нежитлове приміщення площею 482,55 м2, розміщене в гуртожитку №1 студмістечка університету по вулиці Стасюка, 2, для розміщення кафе-бару "Хілтон".

Діяльність позивач здійснює на підставі всіх передбачених чинним законодавством дозвільних документів: дозволу на розміщення в орендованому приміщенні кафе-бару №763 від 18.05.2004 виданого Департаментом економіки виконавчого комітету Чернівецької міської ради, торгового патенту №380678 від 01.06.2006 яким надається право на здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування, ліцензії №035278 серія АВ від 13.06.2006 яка продовжена до 13.03.2007, виданої відповідачем на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в кафе-бар "Хілтон".

26.12.2006 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено перевірку кафе-бару "Хілтон" та складено акт №24000646/2302/634, в якому зафіксовано, що продаж алкогольних напоїв здійснюється у приміщенні навчального закладу, що є порушенням Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 (481/95-ВР) .

Рішенням № 240006 від 15.01.2007 РУ ДААК ДПА України в Чернівецькій області про застосування фінансових санкцій до позивача застосовано штраф у розмірі 1700 грн. за продаж алкогольних напоїв у приміщенні навчального закладу.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наведеного.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 (481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватись суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на провадження одного з зазначених у цьому Законі (481/95-ВР) видів діяльності протягом визначеного строку, однак, у Законі (481/95-ВР) визначається порядок обчислення строків дії ліцензії.

Матеріали справи містять, ліцензію №035278 серія АВ від 13.06.2006 виданої відповідачем на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в кафе-бар "Хілтон" яка продовжена до 13.03.2007.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу УРСР гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу надано дозвіл №763 від 18.05.2004 на розміщення в орендованому приміщенні кафе-бару виданого Департаментом економіки виконавчого комітету Чернівецької міської ради та торговий патент №380678 від 01.06.2006 яким надається право на здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування

Судами попередніх інстанцій не з’ясовано які порушення допущено позивачем, в той час у нього є ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в кафе-бар "Хілтон".

Чи належить до компетенції Державної податкової інспекції контроль та накладення санкцій, із зазначеного питання, у відповідності із вимогами визначених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим касаційна скарга суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 у справі № 10/39 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 17.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 у справі № 10/39 скасувати.

Направити справу № 10/39 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.