Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 року

по справі № 2-24/442-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

У січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос"звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення №101020007566120/0 від 09.02.2007 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 року у даній справі позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Кронос" надало податковому органу розрахунки орендної плати за землю №118 від 14.01.2006 року на суму 116377 грн. та №659 від 31.01.2006 року на суму 4073,20 грн.

Відповідно до цих розрахунків узгоджено зобов'язання з орендної плати за землю державної та комунальної власності за січень-листопад 2006 року у сумі 9698,09 грн. щомісячно, у грудні 2006 року - у сумі 9698,01 грн. та за січень-серпень 2006 року у сумі 339,43 грн. щомісячно, вересень-грудень 2006 року у сумі 339,42 грн. щомісячно.

У зв'язку з викупом земельної ділянки 03.10.2006 року позивач надав до податкової інспекції уточнюючий розрахунок орендної плати за землі державної та комунальної власності зі зменшенням попередньо визначеного податкового зобов'язання на 77062,21 грн., яким погашено податковий борг з орендної плати за землі державної та комунальної власності за період з 24.11.2006 по 09.02.2007 на суму 12737,20 грн.

Всупереч цьому податковий орган застосував положення ч.2. пп.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та самостійно здійснив розподіл сплаченої позивачем суми на погашення податкового боргу та пені.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не є платником орендної плати на землю з 10.05.2006 року, оскільки 10.05.2006 року товариство стало власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст.13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальної власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 15 цього ж Закону передбачено зобов'язання власників землі та землекористувачів сплачувати земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно з договором оренди від 26.07.2002 року був платником орендної плати за користування земельними ділянками. Орендна плата за період з 26.07.2002 року по 06.06.2006 року сплачувалась позивачем належним чином, в розмірах та у строки, встановлені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що після оформлення права власності на земельні ділянки відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) у позивача був відсутній обов'язок сплачувати орендну плату.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірності прийняття податковим органом повідомлення про перерозподіл сплаченої ТОВ "Кронос" суми податкового зобов’язання всупереч вимогам Закону №2181-III (2181-14) .

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 року по справі № 2-24/442-2008А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.