Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про зобов’язання провести перерахунок пенсії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2006 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що у 1995 році звільнений з військової служби, виключений зі списку особового складу. Просив суд зобов’язати відповідача перерахувати йому пенсію та сплатити недонараховану пенсію з урахуванням:

- 100 % надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 (173/2002) , з 01 січня 2003 року;

- 70 % надбавки, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 (389/2003) , з 01 травня 2003 року;

- 40 % надбавки посадового окладу, встановленої відповідно до Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847 (847/99) , з 01 вересня 1999 року;

- премії у розмірі 33,3 % грошового забезпечення, встановленої наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (z0251-01) , починаючи з дня запровадження даних надбавок та премій.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2006 року залишено без змін постанову Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про задоволення позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень без змін з таких підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 43 вищевказаного Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому, для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- окладу за військове або спеціальне звання;

- процентної надбавки за вислугу років;

-додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Щодо нової редакції ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", де йдеться про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включається оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством та п. 2 Перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набирають чинність з 1 січня 2005 року і не мають зворотньої дії в часі.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) , щомісячна премія 33,3% не включена до складу грошового забезпечення, з якого має обчислюватися пенсія. Премія також не входить до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 452 (452-98-п) "Про упорядкування видів грошового забезпечення військовослужбовцям", а тому позивач не має права на перерахунок пенсії з урахуванням премії 33,3%.

Положеннями ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"( які діяли до 1 січня 2005 року ) передбачено, що призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мали право на пенсію за цим законом.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач звільнений до запровадження вказаних надбавок, а премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строки та в порядку, визначених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.