Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до міського Управління праці і соціального захисту населення та житлових субсидій виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум щорічної грошової допомоги

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року та постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що є членом сім’ї загиблого учасника бойових дій і відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на одноразову грошову допомогу до 5-го травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, однак протягом 2003-2005 років допомога виплачувалась не у повному обсязі, тому просила стягнути з відповідача недоплачену суму грошової допомоги в сумі 2132 грн.05 коп.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовом. Визнано неправомірною виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги в меншому розмірі, ніж гарантовано їй державою в 2003-2005рр. Стягнуто з Державного бюджету України, розпорядником якого є Державне казначейство України, шляхом списання на користь ОСОБА_1 2132,05 грн. В частині визнання неправомірними дій міського Управління праці і соціального захисту населення та житлових субсидій виконавчого комітету Євпаторійської міської ради відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до міського Управління праці і соціального захисту населення та житлових субсидій виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум щорічної грошової допомоги –відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і постановити нове, яким зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення та житлових субсидій виконавчого комітету Євпаторійської міської ради здійснити виплату недоплаченої разової грошової допомоги як члену сім’ї загиблого в сумі 2132,05 грн.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім’ї загиблого в період Великої Вітчизняної війни та відповідно до положень частини 4 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

У 2003 році позивач отримала разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 45 грн., у 2004 році –65 грн., а у 2005 році –130 грн., з урахуванням обмежень, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2003-2005 роках суперечить вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України. Суд поновив позивачу строк звернення до суду, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позову, та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив ОСОБА_1 пропущений нею процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає встановленим обставинам і ґрунтується на законі.

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, щорічно отримуючи до 5 травня разову грошову допомогу не в повному обсязі, знала про порушення свого права, але з адміністративним позовом про отримання грошової допомоги за період 2003-2005рр. звернулась лише у вересні 2007 року. Поважних причин пропуску річного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 не зазначила, а відповідачі наполягали на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2008 року та постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строки та в порядку, визначених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.