Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Бутенка В.І.

Мойсюка М.І.

Мороз Л.Л.

Штульмана І.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, третя особа Управління праці та соціального захисту населення в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ про відшкодування різниці між пенсією та прожитковим мінімумом, стягнення моральної шкоди, підвищення пенсії до прожиткового мінімуму за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року,

У травні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, третя особа Управління праці та соціального захисту населення в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ про стягнення недоплаченої пенсії в сумі 21751 грн. 92 коп., перерахувати пенсію з урахуванням доплат до прожиткового мінімуму, встановленого законом з 09 жовтня 1997 року по теперішній час та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести перерахунок позивачу за період з 01 січня 2005 року по 18 липня 2005 року у відповідності до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" (2089-15) . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 20 листопада 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що внаслідок каліцтва, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди 09.09.1996 року позивач став інвалідом і отримує пенсію, яка є основним джерелом його прибутків, та складає суму нижчу за прожитковий мінімум, встановлений законом. Вважає, що це є грубим порушенням ст.ст. 46, 48, 64, 68 Конституції України, а також Закону України "Про прожитковий мінімум" (966-14) . Через недоплату пенсії, яка була основним джерелом його існування, він не міг придбати собі необхідні продукти харчування, ліки, одяг, предмети побуту та гігієни, був позбавлений елементарних умов нормального людського існування. Все вищевказане в подальшому призвело до тяжких моральних страждань, в зв’язку з чим він неодноразово звертався до лікаря. Позивач отримав пенсію меншу, а ніж повинен був отримати. Просить перерахувати пенсію з урахуванням доплат до прожиткового мінімуму, встановленого Законом з 09 жовтня 1997 року по теперішній час та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1215 "Про підвищення пенсійного забезпечення" (1215-2004-п) встановлено, що щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії ( дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

В 2004 році на законодавчому рівні на Пенсійний фонд України та його органи було покладено обов’язок, щодо проведення доплати до пенсії в розмірі, щоб загальна сума виплат дорівнювала прожитковому мінімуму.

Судом встановлено, що з вересня 2004 року пенсійні виплати позивачеві було перераховано та він став отримувати 284 грн. 69 коп.

Відповідно до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік"від 19.10.2004 року (2089-15) –прожитковий мінімум для особі, що втратили працездатність складає 332 грн.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень зазначеного вище Закону (2089-15) , соціальна пенсія, призначена відповідно до закону України " Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , за бажанням особи виплачується органами Пенсійного фонду України до закінчення строку призначення.

Задовольняючи позов частково, суд вірно зазначив про те, що з період з 1 січня 2005 року по 18 липня 2005 року не надавалась щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму на 2005 рік ( 332 грн.), позивачеві сплачувалась пенсія в розмірі 284 грн. 69 коп.

Ухвалюючи рішення, суд правильно вказав на те, що з липня 2005 року позивач працює кур’єром загального відділу ВАТ "КБ Причорномор’я"та отримує заробітну платню, і розмір пенсії, які він отримував не був основним джерелом його існування, а розмір отриманих доходів в сукупності дорівнював розміру прожиткового мінімуму, визначеному законодавчо на поточний період, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення доплати до прожиткового мінімуму за період з 18 липня 2005 року по теперішній час задоволенню не підлягають.

Задовольняючи частково позов, суд вірно зазначив про те, що відповідач зобов"язаний був здійснити провести перерахунок позивачу за період з 1 січня 2005 року по 18 липня 2005 року, у відповідності до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" (2089-15) .

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.