Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Постановою Господарського суду Херсонської області (суддя –В.В.Чернявський) від 22.05.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.С.Золотніков, судді: А.В.Бойко, А.В.Крусян) від 12.11.2008 р. у справі №22-а-561/2008 (11/151-АП-07 номер справи у суді першої інстанції), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод"(надалі –позивач, ТОВ "Механічний завод") до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –відповідач-1, ДПІ у м. Херсоні) та Управління Державного казначейства України у Херсонській області (надалі –відповідач-2, УДК України у Херсонській області), за участю Прокурора Херсонської області. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача-1, що полягала у ненаданні органу Державного казначейства України висновків про відшкодування позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 500.091,03 грн., за серпень 2005 року –772.395,51 грн., за вересень 2005 року –213.559,69 грн., за жовтень 2005 року –253.418,92 грн., за грудень 2005 року –744.184,39 грн.. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000622301/0 від 05.02.2007 р., №0000622301/1 від 06.03.2007 р., №0000622301/2 від 03.04.2007 р.. Зобов’язано ДПІ у м. Херсоні надати Головному управлінню Державного казначейства України у Херсонській області висновки про відшкодування позивачу з Державного бюджету України сум податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 500.091,03 грн., за серпень 2005 року –772.395,51 грн., за вересень 2005 року –213.559,69 грн., за жовтень 2005 року –253.418,92 грн., за грудень 2005 року –744.184,39 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 2.483.649,54 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1.703,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, контролюючим органом не надано належних доказів порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (168/97-ВР) (надалі – Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ) при формуванні своїх податкових зобов’язань по спірних операціях.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Херсоні звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав неправильної правової оцінки обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що позивачем заявлено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 500.091,03 грн., за серпень 2005 року –772.395,51 грн., за вересень 2005 року –213.559,69 грн., за жовтень 2005 року –253.418,92 грн., за грудень 2005 року –744.184,39 грн., всього на суму 2.483.649,54 грн..

Представниками відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період: липень, серпень, жовтень, грудень 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8, пп.7.4.1 п.7.4. пп.7.7.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 799.178,61 грн., а саме: по декларації за липень 2005 року –325.838,03 грн., по декларації за серпень 2005 року – 129.242,77 грн., по декларації за жовтень 2005 року –42.393,43 грн., по декларації за грудень 2005 року –301.704,38 грн..

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №100/23-7/30667065 від 23.01.2007 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000622301/0 від 05.02.2007 р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 799.178,61 грн. (за липень 2005 року –325.838,03 грн., за серпень 2005 року –129.242,77 грн., за жовтень 2005 року –42.393,43 грн., за грудень 2005 року –301.704,38 грн.).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято нові, аналогічні за змістом, податкові повідомлення-рішення №0000622301/1 від 06.03.2007 р. та №0000622301/2 від 03.04.2007 р..

Отже, заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідачем було зменшено спірними податковими повідомленнями-рішеннями на суму 799.178,61 грн., а також на суму 715.090,23 грн. податковим повідомленням-рішенням №0002152301/0 від 30.03.2006 р. (прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №1055/23-7/30667065 від 24.03.2006 р.), яке скасовано постановою Господарського суду Херсонської області від 27.07.2006 р. у справі №11/292-АП-06, що набрала законної сили, проте висновок на відшкодування вказаної суми з Державного бюджету України відповідачем не надано.

Також судовими інстанціями встановлено, що частину заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 969.380,70 грн. податковим органом не зменшено, проте висновок на відшкодування вказаної суми з Державного бюджету України відповідачем не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому з огляду на наступне.

Зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що на його думку, порушення позивачем норм Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) вбачається у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому в розрахунок бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання товарів у контрагента (ТОВ "Южспецсплав"), який мав господарські відносини із платниками податків, що мають ознаки фіктивності (ТОВ "Південь-Метекспорт", ДП "Аттіс", ПП "Мегамет", ППВФ "Ніколя", ТОВ "Девіта", ТОВ "УМТ", ТОВ "Херсондеталь", ПП "Меркурі-Терйд", ін.).

Нормами п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (зокрема, у випадках, вказаних у п.п.7.7.2 п.7.7 ст. Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) – бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентами позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних правомірно визнано попередніми судовими інстанціями таким, що відповідає правильному застосуванню Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) , а відтак правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення №0000622301/0 від 05.02.2007 р., №0000622301/1 від 06.03.2007 р. та №0000622301/2 від 03.04.2007 р..

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши правомірність формування позивачем податкового кредиту, дійшли обґрунтованого висновку відносно задоволення позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, розрахованої позивачем у відповідності до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст. Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) .

Стосовно висновків податкового органу про відсутність підстав для бюджетного відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 969.380,70 грн. доводи відповідача не приймаються судовою колегією з тих же підстав.

Крім того, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №0002152301/0 від 30.03.2006 р. (прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №1055/23-7/30667065 від 24.03.2006 р.), яким було зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 715.090,23 грн., скасовано постановою Господарського суду Херсонської області від 27.07.2006 р. у справі №11/292-АП-06, що набрала законної сили, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірною бездіяльність податкового органу з ненадання відповідних висновків на відшкодування позивачу вказаної суми з Державного бюджету України органам Державного казначейства України.

Водночас, рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про спонукання відповідача надати Головному управлінню Державного казначейства України у Херсонській області висновки про відшкодування позивачу з Державного бюджету України спірних сум податку на додану вартість є помилковими.

Так, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

У цій частині провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з тим, що вимога про зобов’язання надати відповідний висновок не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду у суді.

У той же час, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, зважаючи на що в цій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.05.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-561/2008 (11/151-АП-07 номер справи у суді першої інстанції) задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 22.05.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-561/2008 (11/151-АП-07 номер справи у суді першої інстанції) скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод"про спонукання Державної податкової інспекції у м. Херсоні надати висновки про відшкодування позивачу з Державного бюджету України сум податку на додану вартість у розмірі 500.091,03 грн. за липень 2005 року, 772.395,51 грн. за серпень 2005 року, 213.559,69 грн. за вересень 2005 року, 253.418,92 грн. за жовтень 2005 року та 744.184,39 грн. за грудень 2005 року. Провадження в адміністративній справі у цій частині закрити.

У решті постанову Господарського суду Херсонської області від 22.05.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 р. у справі №22-а-561/2008 (11/151-АП-07 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.