Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Сумської області від 18.06.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року

у справі № АС 12/277-07 (22-а-2080/07)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання недійсним рішення

У квітні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000142320/0 від 30.03.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіряючими було перераховано готівку з кас, які належать двом підприємцям, що в результаті призвело до неправомірного застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Сумської області від 18.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, приватний підприємець ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльної, за результатами якої складено Акт № 181600152340 від 25.03.2007 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі - Закон України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме: при реалізації 2 пляшок пива "Біле" 0,5 л по ціні 2,70 грн.; 2 пляшок пива "Портер"0,5 л по ціні 2,70 грн., 2 пакетиків кальмарів "Морських"по ціні 1,50 грн. та двох пакетиків бичків "Морських"по ціні 2,70 грн. на загальну суму 19,20 грн. не забезпечено проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документа; невидача особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки; незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня у розмірі 613,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000142320/0 від 30.03.2007 року в розмірі 3405,00 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в магазині "У Тетяни"відсутнє окремо розташоване місце торгівлі позивача, товари знаходяться без їхнього розмежування з товарами іншого суб’єкта підприємницької діяльності на єдиному прилавку. Договору оренди частини приміщення з ОСОБА_2 позивачем не надано.

Крім того, при проведені перевірки реалізація товарів здійснювалась продавцем ОСОБА_3, яка перебувала у трудових відносинах з позивачем. Даних про те, що продавець ОСОБА_3 була уповноважено здійснювати продаж товарів іншого підприємця - ОСОБА_2. позивачем надано не було.

Пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 року (833-2006-п) визначено, що касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунків (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Відповідно до Акта перевірки, готівкові кошти за проведені розрахункові операції було перераховано особисто продавцем ОСОБА_3 безпосередньо на місці проведення розрахунків.

Судами обґрунтовано не було прийнято до уваги доводи скаржника про те, що йому належали кошти лише в сумі 5 грн., оскільки на час проведення перевірки розрахункові квитанції реалізатором взагалі не виписувались, наявність двох кас (ящиків) різних суб’єктів господарювання на одному прилавку без розподілу місць здійснення розрахункових операцій, належними доказами не підтверджено.

Постановою Тростянецького районного суду від 24.04.2007 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення частини 1 статті 1551 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Судом було встановлено, що 25.03.2007 року ОСОБА_3 при проведенні розрахункової операції не видавався розрахунковий документ на суму покупки та не було забезпечено відповідність готівкових коштів в касі магазину на суму, зазначену в розрахункових квитанціях, використаних протягом робочого дня.

З огляду на вищевказане суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3405,00 грн.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 18.06.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .