Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року

у справі № 2-23/4541-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер"

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування рішення

У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлідер"звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001062330 від 28 лютого 2007 року в частині застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 50 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Сакська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт №312/01080902330 від 23 січня 2007 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено, що порушенням приписів пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі Акта відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0001062330 від 28 лютого 2007 року, яким визначено позивачу штрафні санкції у сумі 440 грн., яка складається з: фінансових санкцій за продаж послуг без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій; фінансових санкцій за невідповідність на місці проведення розрахунків суми коштів, вказаної в денному звіті; фінансових санкцій за проведення розрахункової операції через незареєстрований (поставлений на облік) в установленому порядку реєстратор розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками відповідача під час перевірки зроблено ставку на суму 10 грн. через купюроприймальник грального апарата без попереднього оголошення суми адміністратору.

Правилами ігрового залу "Куш", де було зроблено ставку, передбачено, що гравець перед початком гри зобов’язаний: самостійно або через працівників ліцензіата ознайомитися з правилами ігрового залу, переліком азартних ігор та їх правилами; вибравши гру та ігровий автомат, оголосити працівнику ліцензіата про суму ставки в гривнях, на яку хоче грати на обраному ігровому автоматі; одержати касовий чек, від працівника ліцензіата, що підтвердить внесення ставки на оголошену їм суму.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що у разі внесення грошових коштів до грального автомату через купюроприймальник, без додержання правил ігрового залу, зазначені кошти реєструються через реєстратор розрахункових операцій лише після їх вилучення з купюроприймальника грального автомату.

Скаржник вважає, що оскільки в торговому об’єкті позивача розрахунки з покупцями за надані послуги здійснюються безпосередньо через гральний автомат, то останній є місцем проведення розрахунків. А відтак, позивач зобов’язаний був проводити розрахункові операції при наданні послуг на гральному автоматі через РРО.

Статтею 17 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО).

Пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 (121-2001-п) "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

У зв’язку з цим з 1 січня 2007 року у суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов’язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов’язку може бути підставою для накладення на суб’єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Таким чином, вина суб’єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об’єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №121 (121-2001-п) "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581 (v0581225-08) ) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання приписів Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин наявність вини позивача у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключається.

Таким чином, притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал".

Як зазначалось вище перевірку було проведено 23 січня 2007 року, тобто до дати реєстрації у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України комп’ютерно-касової системи "Фіскал", яка би забезпечувала технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо безпідставного та незаконного застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у розмірі 50 грн. за продаж послуг без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .