Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007 року

у справі № 7/11-1156 (22а-2432)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-Т"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима-Т"звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006 року; № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006 року; № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно (на підставі належним чином оформлених податкових накладних) було сформовано податковий кредит, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.07.- 31.07.2005 року, за результатами якої складено Акт № 13650/23-09/32148443 від 31.07.2006 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: товариством завищено суму податкового кредиту за липень 2005 року в розмірі 7995,45 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 11993,17 грн., у тому числі 7995,45 грн. основного платежу та 3997,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006 року; № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006 року.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТОВ "Максима-Т"податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних № 118 від 04.07.2005 року та № 124 від 11.07.2005 року виданих ПП "Транстехмаш"на виконання укладеного між сторонами усного договору, відповідно до умов якого ПП "Транстехмаш"зобов’язалось виконати роботи по встановленню ретранслятора ПЦН ВБД 6-13 у м. Тернополі, бул. Д. Галицького, 10, а ТОВ "Максима-Т"оплатити їх вартість.

Виконання вказаного усного договору підтверджується даними Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Тр-00118 від 04.07.2005 року, № Тр-00124 від 11.07.2005 року; Акта приймання в експлуатацію ретранслятора від 05.07.2005 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів № 72 від 04.07.2005 року; № 75 від 05.07.2005 року; № 118 від 26.08.2005 року; № 77 від 11.07.2005 року; № 78 від 12.07.2005 року та № 79 від 13.07.2005 року.

На думку податкового органу, податкові накладні, видані ПП "Транстехмаш", завірені факсимільним підписом керівника Козак Р.З., що є порушенням норм чинного законодавства, які регулюють порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Згідно з абзацом 7 пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абзацом 1 пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (z0168-95) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податкові накладні № 118 від 04.07.2005 року та № 124 від 11.07.2005 року, які видані ПП "Транстехмаш", оформлені належним чином.

Таким чином, ТОВ "Максима-Т"правомірно включило зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також судами обґрунтовано відхилено доводи скаржника про те, що контрагент позивача –ПП "Транстехмаш"не мало можливості виконати передбачені договором роботи за відсутності ліцензії та працівників, які мають спеціальні знання, необхідні для встановлення ретрансляторів, оскільки правовідносини, які виникають з договору підряду, передбачають право генерального підрядчика залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядчиків). При цьому відповідальним перед замовником за результати виконаної роботи залишається підрядчик.

З огляду на вищевказане попередніми судовими інстанціями обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .