К-15621/09-С Про перерахунок пенсії - 01.04.2010 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 10 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі №22-а-14619/08 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про перерахунок пенсії, -

У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов’язання виплачувати розмір пенсії відповідно до чинного законодавства та проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона являється потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, непрацюючим пенсіонером, проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначена її пенсія не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю повинна виплач4уватися в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. За проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю до пенсії повинна проводитися доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Справа № К-1564/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Відповідач вказані виплати проводив відповідно до постанов КМ України, що суперечить наведеним нормам Закону.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 10 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду в Таращанському районі щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії та зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2005 року відповідно до вимог ст. 54 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01.01.2005 року відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком; доплати до пенсії, за період з 01.01.2005 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з послідуючим їх перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та нових розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково, визнані неправомірними дії відповідача із зобов’язанням провести перерахунок пенсії та виплату доплати до пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005, 2007 роки, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 являється потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, пенсіонером, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію в розмірі не нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки, позивачка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю то за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно ст.39 вказаного Закону до пенсії повинна проводитися доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Спірні виплати проводилися відповідачем не у відповідності ст.ст.39.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а відповідно постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (1-2002-п) , № 894 від 13.07.2004 року (894-2004-п) та №836 від 26.07.1996 (836-96-п) року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на ті обставини, що закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами КМУ.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005,2007 р. послався на ті обставини, що у 2006 р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) була зупинена дія ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) №6-рп визнані неконституційними положення Державного бюджету на 2007 р. щодо зупинення дії ст.39 вказаного Закону, крім того, ст.71, яка вступила в дію з 01.01.2007 р. дія положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) не може зупинятися іншими законами. Щодо розмірів пенсії, передбаченої ст.ст.50,54 наведеного Закону, апеляційний суд послався на ті обставини, що відповідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій застосовується тільки до пенсій, призначених за цим Законом, тому відповідач обґрунтовано при обрахуванні мінімальної пенсії позивачці керувався постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , виходячи із розміру 19, 91грн..

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Позивачка зверталася до відповідача з заявою про перерахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених зазначеною нормою Закону (796-12) , на що управління Пенсійного фонду України відмовило в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.

Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 вказаного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивачку як віднесеного до даної категорії. Частина 4 статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. (v008p710-05) зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбаченихст.ст.54,50 Закону України № 796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що відповідач повинен проводити нарахування пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а апеляційний суд прийшов до помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині. Разом з тим, відповідач наполягав на відмові в позовних вимогах за пропуском річного строку звернення до суду передбаченогост. 99, ст. 100 КАС України. Згідно обставин справи позивачка звернулася з позовом до суду 03.12.2007 року про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію згідно із ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005-2007 р.р. Отримуючи за вказані роки пенсію позивачка знала про отримання пенсії у невідповідних до ст.ст.50,54 наведеного Закону розмірах, однак, про перерахунок пенсії вона звернулася до відповідача лише у березні 2007 р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню з часу її звернення до відповідача, тобто з 01.03.2007 р.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) - пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною 1 (першою) цієї статті, згідно якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, повадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю згідно Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року (106а-91-п) . Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Вказана доплата до пенсії проводилася відповідачем у розмірі, передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 прийшли до вірного висновку, що позивачка має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно. Разом з тим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги в цій частині не врахували, що позовні вимоги щодо стягнення доплат відповідно ст. 39 Закону № 796-ХІІ за 2005 р. задоволенню не підлягають з підстав пропуску строку на звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки відповідач відповідно ст. 100 КАС України наполягає на відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду. Суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що дію ч.2 ст.39 Закону №796 було призупинено на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , застосування положень Законів дія яких зупинена не допускається, тому в частині позовних вимог про зобов’язання провести перерахунок та виплату відповідно ст. 39 Закону № 796-ХІІ необхідно відмовити. Щодо позовних вимог про зобов’язання провести перерахунок та виплату відповідно ст. 39 Закону України № 796-ХІІ за 2007 р. колегія суддів зазначає. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) за № 6-рп, визнані неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , в тому числі п. 30 ст. 71 цього Закону, яким була зупинена дія статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, яке вступає в законну силу з часу його винесення.

Крім того, в п. 5 вищезазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати і перерахування доплати відповідач зобов’язаний був провести з 09.07.2007 р., тобто, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) про визнання неконституційними відповідних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо зупинення дії ст. 39 Закону України № 796-ХІІ за 2007 р.

Відповідно до п. 24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого Постановою КМУ від 20.06.2000 року № 987 (987-2000-п) , який діяв на час виникнення заборгованості, видатки, пов’язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога, проводилися органами, які виплачують пенсію, тобто управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському Київської області.

Оскільки позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку щодо стягнення з відповідача доплати до пенсії

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції частково спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови із частковим задоволенням позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2007 р. відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01.03.2007 року відповідно до вимог ст. 50 вказаного Закону; доплати до пенсії з 09.07.2007 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, в решті позовних вимог необхідно відмовити за їх необґрунтованістю.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 10 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області у відмові щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2007 р. відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01.03.2007 року відповідно до вимог ст. 50 вказаного Закону; доплати до пенсії з 09.07.2007 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, в решті позовних вимог необхідно відмовити