К-21445/07 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ - 01.04.2010 Прийняття

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.12.2006р. №0000732305/0/128.

Постановою господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007р., позов було задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.12.2006р. №0000732305/0/128, судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернулася Кременчуцька ОДПІ, в якій поставлено питання про скасування постанови господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007р як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Фірма "Кременчукпиво".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі –ПДВ) на рахунок платника податку за період: грудень 2005р., січень 2006р. (до довідки перевірки №37/23-312/00382645 від 30.03.2006р.) лютий 2006р. (до довідки перевірки №344/23-312/00382645 від 16.06.2006р.), про що складено акт від 22.12.2006р. №724/23-312/00382645.

Згідно висновків вказаної перевірки було встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"ВАТ "Фірма "Кременчукпиво" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2006р. на 8908,00грн..

За результатами перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. №0000732305/0/128 яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2006р. на 8908,00грн..

Як вбачається з актат перевірки, в ході її проведення та дослідження правильності формування складу податкового кредиту позивачем контролюючим органому співставлено дані зустрічних документальних перевірок постачальників ВАТ "Фірма "Кременчукпиво"та встановлено ланцюг постачання у другій ланці якого було задіяно ТОВ ВКФ "Славія", яке за юридичною адресою не перебуває і щодо якого виявилось неможливим підтвердити факт сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції, виходили із того, що незалежно від фактичного ненадходження до Державного бюджету України суми ПДВ із операцій за участю ТОВ ВКФ "Славія"(через неможливість проведення зустрічної перевірки другої ланки постачальників), не може впливати на формування податкового кредиту позивача, за умови отримання позивачем від свого безпосереднього контрагента по першому ланцюгу постачання –ТОВ "Полтаванафтогазпостач"належним чином складених податкових накладних.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У цій справі суди дійшли висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а податковий орган виходив з того, що ці операції були фіктивними.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у відповідача докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Якщо Кременчуцька ОДПІ таких доказів не надала або останні були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження доводів Кременчуцької ОДПІ про фіктивність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю (по першій ланці придбання) вартості цього товару з ПДВ. Судами не встановлювалось з якого часу ТОВ ВКФ "Славія"не сплачує податкові зобов’язання, відсутні дані про проходження товару по ланцюгу придбання, тощо.

Суди цю обставину не врахували, доводи відповідача про фіктивність операцій у визначеному законодавством порядку не дослідили, внаслідок чого неповно встановили фактичні обставини справи.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи з положень ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Оскільки, помилки, допущені попередніми судовими інстанціями, не можуть бути виправлені у суді касаційної інстанції, то ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2007р. –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.