Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року

у справі №АС-54/239-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Промелектро"(надалі –ТОВ "ВК "Промелектро")

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (надалі –ДПІ у Московському районі м.Харкова)

про визнання нечинним рішення, -

У травні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №000003/162/0 від 22.03.2007р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) суперечать чинному законодавству, не відповідають обставинам справи та спростовуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №000003/162/0 від 22.03.2007р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Московському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ВК "Промелектро"зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У лютому 2007р. на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за січень 2007р. та подано до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування ПДВ в розмірі 5095,00грн. (а.с.23-25).

В подальшому, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку звітної податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ВК "Промелектро"з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2007р. на рахунок платника в установі банку у розмірі 5095,00грн., про що складено акт №1355/16/33291528 від 16.03.2007р.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"підприємством необґрунтовано завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1373,00грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2007р. №000003/162/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1373,00грн.

В акті перевірки податкового органу зазначено, що позивачем було задекларовано у грудні 2006р. від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту у розмірі 3722,00грн., однак, у наступному податковому періоді, а саме, січні 2007р., суму ПДВ задекларовано до відшкодування на рахунок платника податку у банку становить 5090,00грн., тобто позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1373,00грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Як вбачається з результатів звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, із даними поданих позивачем копій первинних документів, сплачена сума ПДВ, відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, становить –5094,73грн., тобто, перевіркою встановлено, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачений ПДВ позивачем в ціні товарів (послуг) постачальникам, складає 5094,73грн. (а.с.18).

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 ст. 7 вказаного Закону, така сума спочатку враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із приписами п.7.5 ст.7 зазначеної вище норми Закону, вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податок на додану вартість дійсно надмірно сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг), та може бути відшкодований платнику податку з урахуванням виконання позивачем інших умов щодо відшкодування, встановлених Законом (168/97-ВР) .

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.