Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2007 року

у справі №2-11/1348-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "Ветеран"(надалі –ТОВ Авіакомпанія "Ветеран")

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (надалі –Джанкойська ОДПІ в АР Крим)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2007р. позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому поставлено питання про визнання протиправними дії Джанкойської ОДПІ в АР Крим, щодо прийняття адміністративного акту "повідомлення-рішення"та визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №002048/23-1/0 від 10.11.2006р.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2007 року, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Джанкойської ОДПІ в АР Крим по прийняттю адміністративного акту "повідомлення-рішення"№002048/23-1/0 від 10.11.2006р.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №002048/23-1/0 від 10.11.2006р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що документально не підтверджено встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Джанкойська ОДПІ в АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У вересні 2006р. на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за серпень 2006р. і позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування ПДВ в розмірі 57230,00грн. (а.с.20-21).

У листопаді, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ Авіакомпанія "Ветеран"з питань достовірності нарахування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2006р. (по операціях за липень 2006р.), про що складено акт №1922/23-1/19013028 від 09.11.2006р.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"підприємством необґрунтовано завищено суму, належну бюджетному відшкодуванню, на 4070,00грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №002048/23-1/0 від 10.11.2006р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4070,00грн.

В акті перевірки податковий орган вказав, що позивач прийняв самостійно рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображеної у декларації за липень 2006р., у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів у сумі 4070,00грн., що відображено по строкі 26 у декларації за липень 2006р. (а.с.36-37).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем правомірно визначена та задекларована сума ПДВ у розмірі 57230,грн., що відображена в рядку 26 декларації за серпень 2006р. Ця частина від’ємного значення дорівнює сумі податку, яка була фактично сплачена позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам товарів, послуг. Крім того, актом перевірки та платіжним дорученням підтверджується факт сплати позивачем суми ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 ст. 7 вказаного Закону, така сума спочатку враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із п.7.5 ст.7 зазначеного вище Закону, вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податок на додану вартість дійсно надмірно сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг), та може бути відшкодований платнику податку з урахуванням виконання позивачем інших умов щодо відшкодування, встановлених Законом (168/97-ВР) .

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.