Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Матолича С.В.

Леонтович К.Г.

Розваляєвої Т.С.

Кравченко О.О.

Чалого С.Я.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою приватної агрофірми "Міженець"на постанову господарського суду Львiвської областi від 12 травня 2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області до Приватної агрофірми "Міженець"про стягнення заборгованості, -

У лютому 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області звернулось до господарського суду Львiвської областi з позовом до приватної агрофірми "Міженець"про стягнення 3454,01 грн. заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 28 грудня 2002 року громадянину ОСОБА_5 було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . За період з грудня 2002 року по грудень 2003 року відповідачем –приватною агрофірмою "Міженець"допущено заборгованість по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та сумою пенсії обчисленою відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму 3454,01 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 12 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позов задоволено повністю: стягнуто з приватної агрофірми "Міженець"на користь Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області 3454,01 гривень заборгованості.

На вказані судові рішення приватною агрофірмою "Міженець"подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга приватної агрофірми "Міженець"задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 з 28.12.2002 року було призначено наукову пенсію за віком згідно із ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"від 13.12.1991 року № 1977 (далі –Закон України № 1977). Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2001р. № 1570 (1570-2001-п) передбачено, що до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах керівників і професіоналів, які прирівнюються до посад наукових (науково-педагогічних) працівників, якщо особи, які їх займали, працювали за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, або провадили діяльність, за яку присвоєне вчене звання, чи займалися науково організаційною діяльністю. При цьому час роботи на зазначених посадах зараховується до стажу наукової роботи з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання.

Згідно ст. 20 Закону України № 1977, вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з у 1975-1995 роках ОСОБА_5 працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. Рішенням Ради ВАКУ від 27.03.1972 року ОСОБА_5 присвоєно науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук, та видано диплом. Суди дійшли правильного висновку, що виходячи з Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року № 1571 (1571-2001-п) ) посади, які займав позивач, а саме директор радгоспу, директор агроторгу, голова агрофірми дають право на призначення йому пенсії як науковому працівникові, оскільки відповідає вимогам, передбаченим постановою Уряду України від 22 листопада 2001 року № 1570 (1570-2001-п) .

Рекомендацій щодо порядку обрахування стажу наукової роботи від 15 березня 2002 року, на які посилається Приватної агрофірми "Міженець", не були зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України та були відкликані, а тому не можуть застосовуватися при розгляді питань пенсійного забезпечення наукових працівників.

Статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"зазначено, що різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів Державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

У довідціё приватної агрофірми "Міженець"від 23.12.2002 року № 784/1 про правонаступництво зазначено, що згідно рішення загальних зборів акціонерної агрофірми "Міженець"на базі акціонерної агрофірми "Міженець"створено приватну агрофірму "Міженець", що являється юридичним правонаступником акціонерної агрофірми "Міженець". А згідно довідки приватної агрофірми "Міженець"від 30.01.2003 року № 49 зазначено, що агроторг "Міженець"до його переіменування в акціонерну агрофірму "Міженець"відносився до державної форми власності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року (372-2004-п) , у разі ліквідації або змін власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників.

Судова колегія визнає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, а також судовій практиці судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у цій категорії справ, а тому не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Приватної агрофірми "Міженець"відхилити, а постанову господарського суду Львiвської областi від 12 травня 2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237- 239 КАС України.