Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі –Джанкойська ОДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007

у справі № 2-24/10345-2007А

за позовом колективного багатопрофільного підприємства "Кварц"(далі –Підприємство)

до Джанкойської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2007 № 0000291530/3-000876/15-2/3 та № 0000301530/3-000877/15-2/3 з мотивів їх прийняття з порушенням законодавства України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007, позов задоволено. Ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт своєчасної сплати позивачем податку на додану вартість за деклараціями від 20.10.2006 № 18960 та від 20.11.2006 № 21271, тоді як у податкового органу було відсутнє право самовільно змінювати визначене платником призначення платежу шляхом зарахування сплачених Підприємством сум податку в рахунок погашення податкового боргу з цього платежу в порядку календарної черговості його виникнення. До того ж, податкові повідомлення-рішення, за якими виник такий податковий борг Підприємства, визнані недійсними в судовому порядку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог Джанкойська ОДПІ посилається на порушення судами, зокрема, приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якими визначено черговість погашення податкових зобов’язань платників.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведення Джанкойською ОДПІ невиїзної документальної перевірки з питання сплати Підприємством податку на додану вартість за період з 20.10.2006 по 22.12.2006, оформленої актом від 06.03.2007 № 216/15-2/13781619, було виявлено факт порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов’язань з ПДВ за деклараціями від 20.10.2006 № 18960 та від 20.11.2006 № 21271;

- наведене правопорушення стало підставою для прийняття оспорюваних податкових рішень, згідно з якими позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 4186,43 грн. та 11,52 грн.;

- фактично податкові зобов’язання за названими деклараціями з податку на додану вартість було сплачено позивачем за платіжними дорученнями від 16.11.2006 № 643, від 29.11.2006 № 699 та від 30.10.2006 № 599, тобто своєчасно; при цьому у графі "призначення платежу"вказаних платіжних документів Підприємством було зазначено про погашення зобов’язань за вересень та жовтень 2006 року;

- частину перерахованих коштів було віднесено податковим органом в рахунок сплати податкового боргу за минулі періоди всупереч визначеному позивачем призначення платежу;

- податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ від 12.09.2006 № 0002891530/2, № 0002901530/2, № 0002911530/2, № 0002921530/2 та № 0002931530/2, якими обумовлювалася наявність у Підприємства податкового боргу з ПДВ, визнано недійсними постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2007 у справі № 2-23/1186-2007А, яка набрала законної сили.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності визначених Законом підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи доводи Джанкойської ОДПІ стосовно зарахування платежів, сплачених Підприємством за відповідними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу, що виник за попередні звітні податкові періоди, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що позивач свій обов’язок щодо сплати поточних податкових зобов’язань з ПДВ виконав.

Так, згідно з пунктом третім частини першої, частини третьої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Судами було вичерпно з’ясовано податкові періоди внесення позивачем плати на погашення податкових зобов’язань з ПДВ, граничні строки сплати цього податку та терміни фактичного внесення позивачем коштів за платіжними дорученнями на оплату цих податкових зобов’язань. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дає визначення події, з настанням якої відповідний податок вважається сплаченим його платником. Відсутнє таке визначення і у Законі України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування та, зокрема, установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням" днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками –день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою –день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

Частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З урахуванням зазначеного та, застосовуючи аналогію закону, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на оплату податку на додану вартість обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань у цих сумах припинився.

Посилання ж ДПІ на пункт 7.7 статті 7 названого Закону, за змістом якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції. Адже наведена норма Закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобов'язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. Причому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обов’язку сплати поточних податкових зобов’язань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом (2240-14) заходи для стягнення цього податкового боргу.

Крім того, скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ від 12.09.2006 № 0002891530/2, № 0002901530/2, № 0002911530/2, № 0002921530/2 та № 0002931530/2 також виключає правомірність спрямування контролюючим органом на оплату боргу за цими податковими повідомленнями-рішеннями внесених Підприємством коштів для сплати поточних зобов’язань.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 у справі № 2-24/10345-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.