Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Леонтович К.Г.

Матолича С.В.

Кравченко О.О.

Розваляєвої Т.С.

Чалого С.Я.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 р. у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій, -

У квітні 2009 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду від з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 1 631 337,24 грн. та пені в сумі 9 787,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює питання працевлаштування інвалідів в Україні, у 2008 році відповідачем не був виконаний 4% норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено, зокрема, звітом відповідача форми № 10-ПІ за 2008 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становить 7 841 осіб. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"4 % норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 314 особи, однак на підприємстві працювало лише 236 інвалідів (а.с.5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 р., у задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за даними, наведеними у звіті відповідача форми № 10-ПІ за 2008 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становить 7841 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у 2008 році на підприємстві відповідача становила 314 осіб, однак на підприємстві працювало лише 236 інвалідів (а.с.5).

Протягом 2008р. відповідач щомісячно надавав до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначав про потребу в працівниках інвалідах, про створені вакансії для працевлаштування інвалідів (а.с.16 –27).

Протягом 2008 року відповідач інформував Маріупольський міський центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, надсилав листи на адресу Маріупольської медико-соціальної експертної комісії, до ТОВ ТРК ТВ-7 з проханням опублікувати в газеті та телебаченні інформацію щодо запрошення на постійну роботу осіб, які мають інвалідність (а.с.51), давалися оголошення про прийом на роботу інвалідів у місцевій газеті "Азовський машинобудівник"(а.с.52-59).

Таким чином, матеріали справи, її фактичні обставини свідчать, що відповідачем у даній справі було вжито усіх можливих заходів з метою виконання приписів Закону України № 875.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом від 23 лютого 2006 року № 3483-IV (3483-15) зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ (875-12) доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що підприємство здійснило низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи наведене і за відсутності доказів відмови відповідачем інвалідам в працевлаштуванні, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вина останнього в незайняті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів, відсутня, оскільки підприємством вжито заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237- 239 КАС України.