Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є. (доповідач), Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року у справі №А10/241-07 за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області до агропромислової будівельно-монтажної приватної спеціалізованої фірми "Україна"про стягнення суми, -

У квітні 2007 року прокурор Обухівського району звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області до агропромислової будівельно-монтажної приватної спеціалізованої фірми "Україна" про стягнення 38703,52грн. страхових внесків, з яких: 20886,35грн. –недоїмка, 14220,54грн. –штраф, 3594,63грн. –пеня.

Постановою господарського суду Київської області від 12 червня 2007 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року, постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідачем не було сплачено страхові внески у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , тому у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не з’ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив доказову базу, тобто, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

Однак, такі висновки судів є передчасними з огляду на нижченаведене.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , відповідач з 3-го кварталу 2001 року по 31.12.2007 знаходиться на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10 %.

Позивачем виставлено відповідачу за порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов’язкове страхування вимогу від 02.03.2007р. № Ю-78 щодо сплати суми боргу станом на 01.03.2007 на загальну суму 38 703 грн. 52 коп.

01.01.2004р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі –Закон № 1058), сферою дії якого є регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 1 абзацу першого ст. 14 Закону № 1058, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 рок № 400/97ВР "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким, як і Законом № 1058-IV (1058-15) , не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, Управлінням Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області було подано заяву про зменшення суми позову, в якій Управління просило закрити провадження в частині сплаченого відповідачем боргу в сумі 31006,97грн. та стягнути 7696,55грн.

Зазначена заява не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Окрім того, судом не було взято до уваги вимоги Закону України від 16.03.2006, № 3583-IV (3583-15) "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" відповідно до якого суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV (2285-15) , не вважаються заборгованістю.

Тобто, судом не з’ясовано, за який саме період утворилась заборгованість по сплаті страхових внесків, хоча зазначена обставина має значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами при розгляді справи не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 12 червня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.