Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.І.,

суддів:

Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.,

Леонтович К.Г.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля"в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. С.М. Кірова"до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки про визнання рішень недійсними, що переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року

В травні 2009 року ДП "Макіїввугілля"в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. С.М. Кірова"звернулось в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки (УПФ) про скасування рішень про нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату внесків на пенсійне страхування.

Зазначало, що УПФ неправомірно зараховувались поточні внески позивача на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в рахунок погашення заборгованості зі сплати штрафів та пені за минулі періоди, внаслідок чого, відповідно, утворювалась нова недоїмка, на яку і були нараховані оспорювані фінансові санкції.

Посилаючись на незаконність зарахування внесків з визначеним призначенням платежу на покриття заборгованості зі сплати санкцій та пені за минулі періоди, просило рішення відповідача про нарахування фінансових санкцій та пені визнати недійсним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року, що залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року позов задоволено частково –оскаржувані рішення про нарахування санкцій визнані частково недійсними, а саме: рішення № 5 від 06 січня 2009 року скасовано на суму штрафу в розмірі 50 334 грн. та пені в розмірі 20 665,20 грн., рішення № 37 від 03 лютого 2009 року скасовано на суму штрафу в розмірі 134 964,20 грн. та пені в розмірі 72 696,24 грн., рішення №70 від 02 березня 2009 року скасовано на суму штрафу в розмірі 121 765,15 грн. та пені в розмірі 97 157,04 грн., рішення №74 від 16 березня 2009 року скасовано на суму штрафу в розмірі 2 075 428,26 грн., рішення №102 від 02 квітня 2009 року скасовано на суму штрафу в розмірі 50 121,57 грн. та пені в розмірі 206 182,60 грн.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що рішеннями УПФ № 5 від 06 січня 2009 року, № 37 від 03 лютого 2009 року, №70 від 02 березня 2009 року, №74 від 16 березня 2009 року, №102 від 02 квітня 2009 року позивачем нараховані фінансові санкції та пеня на суму недоїмки зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Недоїмка, на яку нараховані спірні суми штрафних санкцій, виникла внаслідок зарахування відповідачем поточних внесків позивача на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в рахунок погашення заборгованості зі сплати штрафів та пені за минулі періоди.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно дослідження первинних документів, розбіжностей по загальній сумі сплати не виявлено, таким чином, суть даного спору полягає у правомірності зарахування поточних внесків з цільовим призначенням платежу на погашення штрафів та пені за минулі періоди.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що УПФ самостійно здійснюючи погашення заборгованості зі сплати штрафів та пені за минулі періоди за рахунок поточних внесків позивача, порушило положення частини п’ятої статті 106 Закону №1058-IV.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду з таким висновком судів не погоджується, так як судами помилково витлумачена норма частини п’ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV ( Закон № 1058-IV (1058-15) ).

За правилами вищенаведеної статті, у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, дії УПФ з такого зарахування є правомірними, з чого випливає, що недоїмка, на яку нараховані спірні штрафні санкції та пеня, визначена УПФ правильно.

Право УПФ на застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових платежів передбачено частиною дев’ятою статті 106 Закону № 1058-IV, відповідно до якої виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сумм; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу; за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми; 7) за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

З огляду на це, спірні рішення УПФ прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законом, а суди дійшли помилкового висновку про їх часткову недійсність.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно та правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити. В решті рішення судів залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.