Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 30.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007

у справі №А 27/82-07

за позовом ВАТ "Дніпропетровський трубний завод"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2007 у справі №А 27/82-07 в задоволенні позовних вимог ВАТ "Дніпропетровський трубний завод"до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000658812/0/18184 від 25.07.2006, №0000658812/1/20211 від 23.08.2006, №0000658812/2/25339 від 20.10.2006 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Актом планової документальної перевірки ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. №224-313-05393122 від 12.09.2005 зафіксовано факт завищення платником податку валових витрат за 2004 -1 кв. 2005р. на 5009,1. тис. грн. та заниження валового доходу за 2004 -1 кв. 2005р. на 2603,7тис.грн. за рахунок порушення вимог частини першої п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4 та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.6 п.5.4, п.5.9 статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону від 22.05.97 (283/97-ВР) №283/97 ВР (із змінами та доповненнями), які призвели до неправомірного завищення збитків ВАТ "ДТЗ" за 2004 рік на 5188,1 тис. грн., за 1 квартал 2005 року на 736,21тис.грн.

За наслідками комплексної перевірки ВАТ "ДТЗ", зафіксованими в Акті від 12.09.05р. сума податкового зобов'язання з податку на прибуток не визначалася (порушення, які на думку податкової мали місце, призвели лише до завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування), у зв'язку з чим, податкове повідомлення про визначення такої суми ВАТ "ДТЗ" не виносилось.

У червні 2006р. при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації позивача за 1 квартал 2006 року (результати якої оформлено Актом перевірки від 30.06.06р.) встановлено, що ВАТ "ДТЗ" невірно заповнено рядок 02 названої декларації (валові доходи) та рядок 05 (валові витрати),що призвело до невірного визначення суми у рядку 12 (сума податку), що, в свою чергу, призвело до заниження суми податку на прибуток за І квартал 2006р. на 606175,00грн. На підставі вищезазначеного за результатами перевірки та у процесі адміністративного оскарження згідно з п.п. "в"п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі –Закон №2181) та згідно п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 названого закону, у зв'язку з порушенням норм п.п. 4.1.6. ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п. 5.4.6 п.5.4. п.5.9 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.07.06 №0000658812/0/18184, від 23.08.06 №0000658812/1/20211, від 20.10.06 №0000658812/2/25339, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 636483,75грн., в т.ч. 606175,00грн. - основний борг, 30308,75грн. - штрафні санкції.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи згідно Акту перевірки, перевірявся 1 квартал 2006р., які саме порушення Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та за якими операціями здійснено платником у І кварталі 2006р., в Акті перевірки не зазначено.

Також судом встановлено, що органом податкової служби здійснювалась невиїзна документальна (камеральна) перевірка порядку заповнення платником декларації з податку на прибуток за І кв. 2006р.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, податковий орган вказує на невірне заповнення позивачем декларації з податку на прибуток у І кварталі 2006р., яке полягало в тому, що позивач у І кварталі 2006р. не здійснив коригування показників валових доходів та валових витрат за 1 квартал 2006р. на суму відхилень зазначених показників у 2004р. - І кв. 2005р., визначених податковою у акті перевірки від 12.09.2005р.

Судова колегія суду касаційної інстанції погоджується з думкою суду другої інстанції, що вказані висновки податкового органу щодо наявності обов'язку підприємства здійснити таке коригування в 1 кварталі 2006р. не відповідають чинному законодавству, оскільки ні один нормативний акт не зобов'язує підприємство здійснювати коригування валових доходів або валових витрат звітного періоду на показники відхилень, визначених податковою в акті перевірки одного з попередніх періодів.

Також колегія суддів поділяє думку суду апеляційної інстанції, що посилання податкової на форму Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджену наказом ДПА України від 12.10.05р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рядки 02 (коригування валових доходів) та 04 (коригування валових витрат) названої форми Декларації у відповідності до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) надають платнику лише право здійснити коригування валових доходів та витрат у разі самостійно виявлених помилок минулих податкових періодів, що у даному випадку місця не мало.

Посилання податкової в касаційній скарзі на ч.2 ст. 9 Закону "Про систему оподаткування", згідно якої керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки, а також на п.8 ч.1 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якого органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби, також не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції акт перевірки від 12.09.05р. не містить і не міг містити вимог податкової щодо коригування показників платника податків у 1 кварталі 2006р.; така вимога податкової не могла б розглядатися як законна, оскільки вона б не базувалася на нормах законодавства.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13-й судоремонтний завод Чорноморського Флоту"Міністерства Оборони Російської Федерації на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 та рішення господарського суду м. Севастополя від 09.06.2005 у справі № 20-3/064 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13-й судоремонтний завод Чорноморського Флоту"Міністерства Оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 та рішення господарського суду м. Севастополя від 09.06.2005 у справі № 20-3/064 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.