29/306 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 30.03.2010 Прийняття

Приватне підприємство "Електровимірювання, Пуск, Налагодження" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з врахуванням заяви від 18.10.2005 про уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000232610/0 від 23.02.2005, №0000232610/1 від 18.03.2005 та №0000232610/2 від 04.10.2005.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.11.2005 у справі № 29/306 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2005 у справі №29/306 та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000232610/0 від 23.02.2005, №0000232610/1 від 18.03.2005 та № 0000232610/2 від 04.10.2005; стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Електровимірювання, Пуск, Налагодження" 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залиши в силі рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2005.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2005 №0000232610/0, яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 166 977,00 грн., в тому числі 111 318,00 грн. основного платежу та 55 659,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку адміністративного узгодження та за результатами розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000232610/1 від 18.03.2005 та №0000232610/2 від 04.10.2005, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у тих же сумах та з тих же підстав.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 22/26-23/30115154 від 21.02.2005р. "Про результати позапланової документальної перевірки обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Приватним підприємством "Електровимірювання, Пуск, Налагодження", код 30115154, при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ "Універсал Постач" за період з 01.10.2002 по 01.12.2004" (надалі –акт перевірки від 21.02.2005р.).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме –позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за листопад-грудень 2002р. та за січень-серпень 2003р. у розмірі 111 318,00 грн., внаслідок чого підприємством занижено суми податкового зобов’язання з ПДВ за вказані періоди та завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2002р. –161 грн., січень 2003р. –159 грн. (акт перевірки від 21.02.2005).

Вказаний висновок перевіряючими мотивований тим, що наявні у позивача податкові накладні, які виписані на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал Постач", не можуть бути використані в податковому обліку ПП "Електровимірювання, Пуск, Налагодження", так як рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.09.04 визнано недійсною з 11.09.02 державну реєстрацію ТОВ "Універсал Постач" та визнано недійним свідоцтво № 38278063 про реєстрацію ТОВ "Універсал Постач" в якості платника ПДВ.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих особою, не зареєстрованою у встановленому порядку у податковому органі в якості платника ПДВ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що податкові накладні, видані ТОВ "Універсал Постач", не надають права позивачу відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту є помилковими, а доводи відповідача про відсутність права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Універсал Постач", безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону). Законом "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки) передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем (як замовником) та ТОВ "Універсал Постач" (як виконавцем) укладено договори щодо виконання електровимірювальних налагоджувальних робіт.

Факт виконання вказаних договорів сторонами підтверджується: актами прийому-передачі виконаних робіт; податковими накладними на загальну суму 669 831,51 грн., у т.ч. ПДВ 111 638, 58 грн., виписаних ТОВ "Універсал Постач"; банківськими виписками (в матеріалах справи).

Судами також встановлено, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані податкові періоди та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Щодо посилань податкового органу на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 06.09.2004 у справі № 2-4161/2004, яким визнано недійсними з моменту реєстрації статут та установчий договір ТОВ "Універсал Постач" від 11.09.2002 №04652; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 38278063 від 07.10.2002 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, то судова колегія звертає увагу на те, що вказане рішення районного суду від 06.09.2004 у справі №2-4161/2004 скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2006.

Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.10.2006 в задоволенні позову про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Універсал Постач" платником ПДВ відмовлено.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування вказаного рішення у встановленому порядку та доказів про притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) посадових осіб ТОВ "Універсал Постач".

Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що на момент укладання та виконання договорів між позивачем та ТОВ "Універсал Постач", а також складання останнім податкових накладних, ТОВ "Універсал Постач" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому порядку як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б"пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Підпунктом "б"пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"передбачено сплата держмита за подання позовної заяви в розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

А щодо скарг на рішення, що набрали законної сили, встановлено 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги.

Судами попередніх інстанцій було помилково застосовані положення ст.ст. 87, 94, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно зі ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим.

З огляду на викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають зміні в частини розміру стягнутого державного мита.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 у справі №29/306 - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України (через відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва, рахунок № 31110095700011 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код 26077968) на користь Приватного підприємства "Електровимірювання, Пуск, Налагодження" (04050, м. Київ, вул. Артема, 103, кв. 42, код 30115154, п/р 269001141130214 в ВАТ "Міжнародний комерційний банк", МФО 320456) 1 (одну) грн. 70 коп. державного мита.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 у справі №29/306 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.