Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області (далі –УДАІ ГУ УМВС України в Одеській області) про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою УДАІ ГУ УМВС України в Одеській області на постанову Київського районного суду міста Одеса від 2 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ УМВС України в Одеській області про визнання дій неправомірними.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі довіреності № 3872 від 12 березня 2004 року має керувати, володіти та розпоряджатися автомобілем АУДІ –А6, 2000 року, державний номерНОМЕР_1, який належить на праві приватної власності громадянину Молдови ОСОБА_4. 31 січня 2007 року в місті Одеса зазначений автомобіль був зупинений інспекторами ДАІ, які здійснили його догляд та виявили, що номера кузова мають сліди перебивки. Після цього автомобіль був розміщений на штрафному майданчику УДАІ ГУ УМВС України в Одеській області.

1 лютого 2007 року ОУР Малиновського РО ОМУ УМВС України в Одеській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв`язку з відсутністю протиправних дій, в якій зазначено про повернення автомобіля користувачу. Однак, працівники УДАІ ГУ УМВС України в Одеській області автомобіль йому не повернули.

Просив визнати зазначені дії працівників УДАІ УМВС України в Одеській області неправомірними та зобов`язати повернути йому автомобіль АУДІ –А6, 2000 року, державний номер НОМЕР_1 без оплати знаходження автомобіля на штрафному майданчику в період з 31 січня 2007 року.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 2 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано УДАІ УМВС України в Одеській області повернути ОСОБА_5 автомобіль АУДІ –А6, 2000 року, державний номер НОМЕР_1, з оплатою знаходження автомобіля на штрафному майданчику в період з 31 січня 2007 року.

У касаційній скарзі УДАІ УМВС України в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що він має право на керування, користування та розпорядження автомобілем АУДІ –А6, 2006 року, державний номер НОМЕР_1.

Зазначений висновок суду є завчасним, оскільки зроблений без дослідження всіх обставин, які мають значення для визначення кола повноважень позивача щодо розпорядження затриманим автомобілем.

У відповідності до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначав, що незаконними діями відповідача по утриманню автомобіля на штрафному майданчику порушується його право власності, а підставою для розпорядження зазначеним автомобілем є довіреність № 3872 від 12 березня 2004 року, видана його власником ОСОБА_4 (а.с. 2).

В якості доказу на право користування автомобілем ОСОБА_1 пред`явив суду факсимільну копію довіреності від 11 червня 2004 року, зроблену на молдавській мові, без її перекладу та засвідчення (а.с. 9).

Статтею 15 договору між Україною і Республікою Молдова "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах"від 13 грудня 1993 року (далі –Договір) документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

З урахуванням зазначених приписів Договору (498_604) , не може мати силу, а отже і визнаватись судом в якості доказу, копія офіційного документу, не засвідчена відповідним органом.

Крім того, без перекладу довіреності на українську мову, неможливо встановити коло повноважень, якими наділив ОСОБА_1 власник автомобіля, та строк її дії. Питання про допуск до розгляду справи перекладача в порядку статті 68 Кодексу адміністративного кодексу України для здійснення перекладу тексту вказаної довіреності судом не вирішувалось.

Також суд не дав оцінки різним датам довіреностей (12 березня 2004 року та 11 червня 2004 року), на які посилався позивач як на підставу для розпорядження автомобілем.

Таким чином, не встановивши в установленому законом порядку законність користування ОСОБА_1 автомобілем АУДІ –А6, 2000 року, державний номер НОМЕР_1, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність захисту цього права шляхом повернення автомобіля йому, а не власнику.

Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції апеляційний суд Одеської області також не звернув на це уваги і залишив його без змін.

Без встановлення наведених обставин та надання їм належної правової оцінки, що має важливе значення для вирішення цього спору, суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до своїх висновків щодо його розв`язання.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому їх рішення є незаконними та необґрунтованими, вони підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу УДАІ УМВС України в Одеській області задовольнити.

Постанову Київського районного суду міста Одеса від 2 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.