Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року

у справі № 22/341а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області

про визнання недійсними рішення

У жовтні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь"звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області про визнання недійсними рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 183287,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом неправомірно застосовано санкції, оскільки підприємство мало право не використовувати реєстратори розрахункових операцій.

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2007 року змінено постанову Господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2006 року № 0000242335 частково у сумі 182087 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної податковим органом перевірки Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" складено Акт від 27.07.2006 року № 39/23/00191158, в якому зазначено про порушення підприємством пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме проведення розрахункових операцій у готівковій формі у головній касі підприємства без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 36657,45 грн. за період з 01.01.2005 року по 30.03.2006 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято рішення від 08.08.2006 року № 0000242335 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 183287,25 грн.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як встановлено, позивач надавав робітникам власні послуги по користуванню транспортними засобами на загальну суму 12783,23 грн. Готівкові кошти від фізичних осіб приймались у головну касу підприємства, де вони були оприбутковані. Також, позивач надавав власні послуги фізичним особам по користуванню транспортними засобами на складі твердого палива з навантажуванням на загальну суму 23634,22 грн. Комірник складу твердого палива отримувала готівкові грошові кошти за послуги по користуванню транспортними засобами безпосередньо на складі твердого палива та виписувала розрахункові квитанції. Виручка за надані послуги здавалась до головної каси підприємства з випискою прибуткового касового ордеру.

Отже, позивач надавав власні послуги з проведенням розрахунків у касі підприємства та оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Також, судами встановлено, що торгівля та громадське харчування не належить до основних видів діяльності позивача, тому підприємство не відноситься до підприємств торгівлі та громадського харчування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на вказані правовідносини розповсюджується дія пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР, а тому реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не повинні були застосовуватись, і застосування штрафних санкцій у загальній сумі 182087 грн. за вказаними операціями є неправомірним.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог і обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.

Таким чином, підстави для скасування чи зміни постанови господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року (зміненої судом апеляційної інстанції) та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року у даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року (у редакції постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .