Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 р.

у справі № 2а-1858/07 (22-а-1951/08)

за позовом Приватного підприємства "Володар-2005"

до 1. Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова;

2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, стягнення заборгованості, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 000024/1600/0 від 10.07.2007 про зменшення податку на додану вартість на суму 40000,00 грн. за березень 2007 року. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 000024/1600/1 від 21.08.2007 про зменшення податку на додану вартість на суму 40000,00 грн. за березень 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Володар-2005"заборгованість з податку на додану вартість у сумі 40000,00 грн. на підставі податкової декларації за березень 2007 року, та судовий збір у сумі 403,40 грн.

ДПІ у Московському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. У касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та порушення норм процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40000,00 грн. прийняті на підставі акту перевірки № 3009/16/33410201 від 20.06.2007 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у зв’язку з цим від’ємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого від’ємного значення, має відбуватись протягом одного звітного періоду

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п."а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

В свою чергу, з аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум від’ємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7);

сум залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. "б"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7.)

Отже, як вбачається з наведеного, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Закон не пов’язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому попередньому податковому періоді, та з формуванням, у зв’язку із цим, податкового кредиту у такому попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від’ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, з фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у звітному податковому періоді (лютому 2007 року), у позивача виникло право отримати бюджетне відшкодування у наступному податковому періоді (березні 2007 року) у межах сплачених сум податку у попередньому звітному податковому періоді (лютому 2007 року).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін. Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.