Колегія судді Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - доповідача Васильченко Н.В.

суддів : Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Леонтович К.Г., Бим М.Є.

при секретарі Сорокіній Л.В.

за участю представника позивача –Благодір Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Зпорізької області від 10 вересня 2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова", Приватного підприємства "Берегост" про визнання недійсною угоди, -

28 лютого 2007р. Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новая" та Приватного підприємства "Берегост"про визнання угоди недійсною.

Позовна заява, з урахуванням уточнень позовних вимог, мотивована тим, що 09 січня 2003р. між відповідачами було укладеного угоду купівлі-продажу, відповідно до якого ПП "Берегост"(продавець) продав ТОВ фірма "Новая"(покупець) продукцію промислового призначення. На думку позивача, вищевказану угоду укладено з метою яка завідомо суперечила інтересам держави та суспільства, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2005р. у справі №21/279 припинено юридичну особу ПП "Берегост", а тому, посилаючись на ст.. 49 ЦК УРСР (1540-06) позивач просить суд визнати таку угоду недійсною.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2007р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 р. відмовлено в задоволені позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони укладали спірну угоду з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушували основні принципи існуючого суспільного ладу.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2007р., ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 р. та задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження обставин, обгрунтованості застосуванням норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення касаційної скарги із наступних підстав.

Як вірно встановлено судами, 09 січня 2003р. між відповідачами у справі було укладено угоду купівлі-продажу товару, оформлену видатковою накладною №000010 від 09.01.2003р. та податковою накладною №000010 від 09.01.2003р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу позовних вимог посилається на те, що спірна угода була укладена сторонами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що згідно ст. 49 ЦК УРСР є підставою для визнання угоди недійсною.

Колегія суддів погоджується із висновками судів, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами ЦК УРСР (1540-06) в редакції 1963р., оскільки відповідно до п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України (435-15) в редакції 2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., ЦК України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 49 ЦК України в редакції 1963р. передбачено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до статті 228 нового Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 року правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним і не потребує визнання його недійсним у судовому порядку.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення спірної угоди саме з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Позивачем не доведено, що спірна угода посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, порушує основні принципи існуючого суспільного ладу та у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети. Станом на момент укладення спірної угоди відповідач - ПП "Берегост"був зареєстрований як юридична особа. Наявність рішення суду від 17.05.2005р., яким було припинено юридичну особу - ПП "Берегост"не є належним доказом укладення спірної угоди саме з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Як вбачається із статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх інстанцій відповідають вищевказаним вимогам, ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обгрунтовано застосувано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 р. у справі №9/117/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як в порядку, у строки та з підстав, визначених ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .