К-29715/09-С Про визнання дій незаконними та скасування акта індивідуальної дії - 23.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Національного банку України на постанову господарського суду Чернігівської області від 19 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року у справі №12/73 за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернігівське хімволокно" до Національного банку України про визнання дій незаконними та скасування акту індивідуальної дії, -

У лютому 2008 року ВАТ "Чернігівське хімволокно" звернулося в суд з позовом до Національного банку України про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в наданні ліцензії на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 17.05.2006 р. з фірмою " Rіеtег Техtіlе Маchinегу Fгаnсе" м. Валенс, ( Франція) та скасувати акту індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень Національного банку України –лист за № 28-113/1103-3275 від 29.03.07 р. про відмову у наданні ліцензії на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.01.07 р. ВАТ "Чернігівське Хімволокно" звернулося із заявою до Міністерства економіки України про надання висновку щодо віднесення операції за зовнішньоекономічним контрактом до поставки складних технічних виробів, тобто з даного часу розпочалася процедура отримання спірної ліцензії на строк з 04.12.2006 р. до 10.02.2007 р. Висновок позивачем отриманий 01.02.2007 р. Про надання

Справа № К-29715/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

остаточного висновку 28.02.2007 р. Товариство звернулося до Державної податкової адміністрації України, який був отриманий 02.03.2007 р. Національний банк України листом від 29.03.2007 р. відмовив у наданні індивідуальної ліцензії з тих підстав, що з урахуванням дати реєстрації звернення до НБУ, а саме - 05.03.2007 р. минули законодавчо встановлені строки розрахунків за раніше наданою ліцензією. Позивач не погоджується з наведеними діями НБУ та вважає лист відповідь такими, що не відповідають Інструкції "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 (z0338-99) , яка діяла на час звернення позивача до Міністерства економіки України про надання висновку, тобто з початку процедури отримання спірної ліцензії.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 19 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року, позов задоволений. Визнані дії Національного банку України щодо відмови ВАТ "Чернігівське хімволокно" в наданні ліцензії на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 350022302 VА 06111/1 від 17.05.06 р. не законними; скасований акт індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень Національного банку України про відмову у наданні ліцензії ВАТ "Чернігівське хімволокно" на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, оформлений Національним банком України листом за № 28-113/1103-3275 від 29.03.2007 р.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів попередніх інстанцій Національний банк України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і процесуального права та ухвалити нове рішення з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Чернігівське хімволокно" 05.03.2007 р. звернулося із заявою до Національного банку України про надання ліцензії на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 17.05.2006 р. з фірмою "Rіеtег Техtіlе Маchinегу Fгаnсе" м. Валенс, ( Франція) за зовнішньоекономічним контрактом на строк з 04.12.2006 р. до 10.02.2007 р.. Відповідач листом № 28-113/1103-3275 від 29.03.2007 р.. відмовив ВАТ "Чернігівське хімволокно" у наданні ліцензії на продовження законодавчо встановленого терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з підстав, що з урахуванням дати реєстрації звернення до НБУ ( 05.03.2007 р. ) минули законодавчо встановлені строки розрахунків за раніше наданою ліцензією.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилалися на ті обставини, що процедура отримання спірної ліцензії на строк з 04.12.2006 р. до 10.02.2007 р. розпочалася з 12.01.07 р., тобто часу звернення позивача до Міністерства економіки України про отримання висновку щодо віднесення операції за зовнішньоекономічним контрактом до поставки складних технічних виробів, а не на час звернення до НБУ - 05.03.2007 р., на той період діяла Інструкції "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 (z0338-99) , яка не передбачала підстави відмови у наданні ліцензії як закінчення законодавчо встановлених строків розрахунків за раніше наданою ліцензією, при цьому відповідач безпідставно керувався Інструкцією від 13.12.2006 № 455 (z0037-07) , яка вступила в дію 02.02.2007 р. тобто після правовідносин які виникли між сторонами, тому положення вказаної Інструкції не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи за зовнішньоекономічним контрактом терміни розрахунків за імпортною операцією в іноземній валюті у позивача спливли 03.12.2006 р..

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в редакції яка діяла до 01.01.08 р., у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону (відстрочення платежу не повинне перевищувати 90 днів), в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.02р. № 445 (445-2002-п) , був затверджений Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, який діяв до 01.01.08 р., згідно якого резиденту з відповідним документами необхідно звернутися до Міністерства економіки України для отримання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. З вказаним висновком Міністерства резидент повинен звернутися до Державної податкової адміністрації для отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунку в іноземній валюті.

ВАТ "Чернігівське хімволокно" 12.01.2007 р. звернулося до Міністерства економіки України про надання висновку щодо віднесення операції за зовнішньоекономічним контрактом до поставки складних технічних виробів. Позивач 01.02.2007 р. отримав висновок Мінекономіки та 28.02.2007 р. отримав від Державної податкової адміністрації остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом на період з 04.12.06 р. до 10.02.07 р.. До НБУ позивач звернувся із заявою про надання ліцензії на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом з 05.12.2006 р. до 10.02.2007 р. лише - 05.03.2007 р., яку відповідач отримав 13.03.2007 р.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми на резидента покладається відповідальність щодо дотримання строків розрахунків за іноземною валютою та отримання ліцензій на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. При цьому законодавством встановлена відповідна процедура отримання вказаних ліцензій.

Згідно обставин справи за укладеним контрактом термін сплати в іноземній валюті спливав 03.12.2006 р. Разом з тим, позивач звернувся до Мінекономіки за отриманням висновку більше ніж через місяць. Звернення позивача до Міністерства економіки та Державної податкової адміністрації не встановлює для Національного банку України прав чи обов’язків. З часу звернення позивача із заявою до НБУ про надання індивідуальної ліцензії сторони набувають встановлені законодавчими нормами права та обов’язки. Тобто, з 05.03.2007 р. після звернення позивача з заявою, НБУ відповідно до діючого законодавства і в межах наданих повноважень повинен діяти. На час вирішення заяви позивача діяла Інструкція "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" (z0338-99) в редакції 30.12.2006 р., п.5.6 якої передбачав, що підставою для відмови у наданні індивідуальної ліцензії являлося подання резидентами документів на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків або перевищення строків, установлених у раніше наданих ліцензіях, що вже минули до дати реєстрації в Національному банку України документа, зазначеного в пункті 5.2 Інструкції (z0338-99) , який надійшов останнім.

Виходячи з вищенаведеного НБУ при відмові позивачу у видачі індивідуальної ліцензії за заявою від 05.03.2007 р. на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом з 05.12.2006 р. до 10.02.2007 р. діяв відповідно до законодавчих норм та наданих повноважень, оскільки відповідач ставив питання про видачу ліцензії на строки, які минули. Посилання судів попередніх інстанцій, що відповідач повинен застосовувати положення Інструкції "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями" затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 (z0338-99) безпідставні. оскільки на час розгляду заяви позивача вказана Інструкція (z0338-99) втратила чинність.

Виходячи з вищенаведеного доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови з відмовою у задоволенні позову, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, за його необґрунтованістю та безпідставністю.