Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Гаманка О.І.,

Головчук С.В.,

Гуріна М.І.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Кармазін О.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного військового комісаріату на постанову Cлов’яно-сербського районного суду Луганської області від 03 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного вій ськового комісаріату про визнання протиправним рішення житлової комісії,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом. Зазначав, що протоколом житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату від 05 листопада 2004 року № 15 його поновлено на квартирному обліку, але іншим пунктом даного протоколу знято з квартирного обліку у зв’язку з відсутністю потреби в поліпшенні житлових умов.

Просив визнати незаконними дії відповідача щодо зняття з квартирного обліку й зобов’язати поновити на квартирному обліку з 29 грудня 1998 року.

Постановою Слов’яносербського районного суду Луганської області від 03 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права, просив скасувати судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував у відповідача на квартирному обліку з 1998 року, як військовослужбовець звільнений зі служби. Рішенням житлової комісії від 17грудня 2002 року (протокол №19) його знято з квартирного обліку.

За протестом прокурора рішенням житлової комісії Луганського обласного військового комісаріату від 05 листопада 2004 року (протокол № 15) ОСОБА_1 поновлено на квартирному обліку, і знято з квартирного обліку у зв’язку з відсутністю потреби в поліпшенні житлових умов.

Вирішуючи спір районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку на одержання житла.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Крім загальних підстав, якими визначається порядок надання житлових приміщень, законодавством встановлені особливості забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

ОСОБА_1 звільнено з військової служби у травні 1996 року.

На час виникнення спірних правовідносин було чинним Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20 (z0043-95) .

Забезпечення житлом військовослужбовців при звільненні з військової служби у запас чи відставку було встановлено пунктом 37 Положення, згідно з яким при звільненні з військової служби у запас чи відставку залишаються на квартирному обліку військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку.

Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення КЕЧ району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій, в порушення вимог частин четвертої та п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не встановили, чи перебував позивач на квартирному обліку до звільнення з військової служби, чи переїздив він після звільнення в інший населений пункт і чи були подані до відповідача документи для зарахування позивача на квартирний облік.

Тобто суди не встановили коли позивача визнано таким, що потребує поліпшення житлових умов і яким органом повинно вирішуватися питання про взяття на квартирний облік.

Виходячи з встановленого суду слід з’ясувати чи буде вирішення даного спору належати до компетенції адміністративного суду.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про порушення житлових прав позивача Луганським обласним вій ськовим комісаріатом неможна визнати законними та обґрунтованими.

Порушення норм матеріального й процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Слов’яносербського районного суду Луганської області від 03 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.