Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Бившевої Л.І.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Литвиненко В.І.

Рудицької О.Р.

Рибалки АВ.

відповідача Олексієнко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Малинське лісове господарство"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008

у справі №10/31-НА

за позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство"

до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень

Державне підприємство "Малинське лісове господарство"(далі по тексту –позивач, ДП "Малинське лісове господарство") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Малинському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000102801/0 від 28.09.2006, №0000102801/1 від 08.12.2006 та стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 53846,28 грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 04.05.2007 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення №0000102801/0 від 28.09.2006 та №0000102801/1 від 08.12.2006. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 скасовано постанову Господарського суду Житомирської області від 04.05.2007. Прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі ДП "Малинське лісове господарство"просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням №0000102801/0 від 28.09.2006 та, прийнятим за наслідками його адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням №0000102801/1 від 08.12.2006, позивачу нараховане податкове зобов'язання із сплати податку на прибуток в сумі 373932,50 грн., в тому числі 203258,00 грн. основного платежу та 170674,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за наслідками проведеної перевірки, результати якої викладені в акті перевірки №85/23-10/13551546 від 18.09.2006.

Відповідно до акта перевірки, позивач в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) у 2005 році та І півріччі 2006 року до валового доходу не включив різницю між вартістю відвантаженої неплатникам податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (за загальною митною вартістю) на загальну суму 651,1 тис. грн., внаслідок чого позивачем занижено скоригований валовий доход за 2005 рік та 1 півріччя 2006 року в сумі 651,1 тис. грн.

Крім того, за висновком податкового органу, позивач порушив підпункт 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР, а саме включив за період, що перевіряється, до складу витрат на оплату праці, видану працюючим та непрацюючим (пенсіонерам) "паливну норму"(дрова) та виплачену компенсацію за паливо (дрова), внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на загальну суму 118,2 тис. грн.

Згідно акта перевірки позивачем порушено підпункти 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1, підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР, а саме: позивачем на протязі 2005 року та І півріччя 2006 року нараховувались амортизаційні відрахування на об'єкти 1 групи основних фондів невиробничого призначення (соціально-побутового), які були внесені до 1 групи основних фондів: їдальня, баня, вагончик-душ, 3 побутових вагончики, піднавіс для відпочинку, побутове приміщення, 2 бесідки (Любовичи), побутовий дім, а також позивачем були, нараховані амортизаційні відрахування на об'єкти, які не є основними фондами: благоустрій території, відкрита водойма, вапняна яма, скважина.

В акті перевірки також вказано, що позивачем порушено підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР, а саме: позивачем у І півріччі 2005 року віднесено до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів невиробничого (соціально-побутового) призначення, які не підлягають амортизації в сумі 13,9 тис. грн., а також у II кварталі 2005 року та II кварталі 2006 року неправильно віднесено до валових витрат витрати на поліпшення об'єктів, які не є об'єктами основних фондів і які не підлягають амортизації в сумі 4,8 тис. грн.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР, порушення якого визначене податковим органом в акті перевірки, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Актом перевірки зафіксовано внесення позивачем до валових витрат витрати на поліпшення об'єктів, які не є об'єктами основних фондів і які не підлягають амортизації, що не відповідає підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР, оскільки дана норма передбачає внесення до складу валових витрат лише витрат, що пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації. Тому позивач стверджував, що таке внесення об’єктів відбулось на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого склад валових витрат включає суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Позивач посилався на те, що він правомірно відніс до валових витрат витрати на поліпшення їдальні, бесідки, вагончиків побутових, побутового приміщення, бесідок, кринички нижній склад, піднавісу для відпочинку, вагончика-душа, оскільки такі витрати були необхідними для вжиття заходів з охорони праці.

Суд першої інстанції підтримав наведений вище висновок позивача з посиланням на норми матеріального права, які не свідчать повною мірою про, те що витрати на кожне із зазначених приміщень здійснено для вжиття заходів з охорони праці.

Таким чином, суду необхідно було дослідити питання, чи були пов’язані витрати на кожне із приміщень із вжиттям заходів з охорони праці та обґрунтувати відповідні висновки. Залежного від встановлених обставин справи в цій частині судам слід було визначити, які витрати були пов’язані з охороною праці, а які –ні та встановити дійсний стан прав та обов’язків сторін спору.

Натомість, суд апеляційної інстанції взагалі не встановив такі фактичні обставини справи, необхідні для висновку щодо правомірності віднесення до валових витрат позивачем у І півріччі 2005 року витрат на поліпшення основних фондів невиробничого (соціально-побутового) призначення, які не підлягають амортизації. Суд першої інстанції відповідні обставини встановив не у повному обсязі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції у даній справі не може виокремити суму податку та штрафних санкції щодо якої необхідно скасувати спірні рішення, оскільки для цього необхідно встановлювати фактичні обставини, що було б порушенням частини 2

статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, судові рішення слід скасувати у повному обсязі.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 221, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державного підприємства "Малинське лісове господарство"задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 та постанову Господарського суду Житомирської області від 04.05.2007 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.