Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Мойсюка М.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ (796-12) ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Посилаючись на те, що зазначена доплата виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ (796-12) , позивач просив зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок цієї доплати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2008 року позов задоволено.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, з 01 липня 2007 року по 01 січня 2008 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року це судове рішення змінено та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести ОСОБА_6 перерахунок доплати до пенсійного забезпечення відповідно до вимог ст. 39. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок –Чорнобильської катастрофи" (796-12) , встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року N 489-V (489-16) (далі – Закон N 489-V (489-16) ).

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"відповідачем щомісяця виплачувалася позивачу передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наведені обставини були правильно враховані судом першої інстанції, який прийняв вірне рішення про задоволення позову, із цим висновком обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

В той же час судом першої інстанції було допущено помилку у визначенні періоду, протягом якого відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивачу. При цьому суд не звернув уваги на ту обставину, що згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, до ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності норм Закону України N 489-V (489-16) , якими зупинено на 2007 рік дію статті 39 Закону № 796-ХІІ, відповідач діяв згідно чинного на той час законодавства.

За таких обставин апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок про те, що у суду першої інстанції не було підстав зобов’язувати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 липня 2007 року, тобто до дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Також суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку тій обставині, що судом першої інстанції не визначено розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до яких відповідач має здійснювати перерахунок пенсії.

Зазначені помилки були виправлені судом апеляційної інстанції, який прийняв правильне рішення про зміну постанови місцевого суду.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.