Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ківерцівського сільського споживчого товариства

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007

у справі №02/98-2А

за позовом Ківерцівського сільського споживчого товариства

до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання частково нечинним рішення

Ківерцівське сільське споживче товариство (далі по тексту –позивач, Ківерцівське ССТ) звернулось до суду з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі по тексту –відповідач, Ківерцівська МДПІ Волинської області) про визнання частково нечинним рішення від 05.05.2006 №0000422301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2600,00 грн.

Постановою Господарського суду Волинської області від 19.12.2006 позов задоволено. Визнано частково нечинним рішення від 05.05.2006 №0000422301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2600,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 скасовано постанову Господарського суду Волинської області від 19.12.2006 та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Ківерцівське ССТ просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 та залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області від 19.12.2006, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено перевірку господарської одиниці магазину, що належить позивачу, про що складено акт перевірки від 19.04.2006 № 201091, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено порушення пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 679,58 грн., сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО –24,42 грн.

Головою правління Ківерцівського ССТ були надані пояснення до акту перевірки, де зазначено, що продавцем магазину, згідно "Z"звіту, було проведено службову видачу з каси, а саме, 120 грн. –17.04.2006 та 400 грн. –18.04.2006. Фактично ці кошти в касу не здавалися, а знаходилися в магазині, про що свідчать записи в касовій книзі. Також у даному поясненні вказано, що через касовий апарат не було пробито лише 159,58 грн., оскільки продавець одночасно займалась побілкою магазину та прибиранням території.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 05.05.2006 №0000422301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3397,90 грн.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до пункту 13 статті 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що зазначені посилання позивача на те, що на місці проведення розрахунків зберігався виторг магазину за 17-18.04.2006 у розмірі 520 грн. не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані кошти не були проведені через РРО, як "службове внесення".

Крім того, матеріалами справи встановлено, що порушення дійсно мало місце, що також підтверджено поясненнями продавця, в яких зазначено, що вона не встигала видавати чеки. А тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача прийнято правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Ківерцівського сільського споживчого товариства відхилити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.