Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

Генеральної прокуратури України Дубаса В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2006 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р.

у справі № 2-25/16032-2006А

за позовом Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 000261 (7643/23-4/2/0) від 07.07.2006 р., № 000031 (7643/23-4/1/10) від 07.07.2006 р. та № 000268(7643/23-4/2/1) від 07.09.2006 р. та № 000036(7643/23-4/1/1) від 07.09.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн.

ДПІ у м. Феодосії Автономної Республіки Крим подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив справу без повного та всебічного з’ясування обставин, зокрема без врахування того, що податкова накладна № 4 від 26.01.2006 р. не завірена печаткою ДО "Укрморпорт".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у тому, що позивач безпідставно відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки з 19.12.2005 р. до дати видачі нового свідоцтва платника податку від 14.02.2006 р. позивач здійснював свою діяльність без свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що позивач, у порушення вимог п. 21 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (z0208-00) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за № 208/4429 (z0208-00) , не подав у десятиденний строк після виникнення змін щодо найменування до податкового органу додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація"для заміни свідоцтва платника податку на додану вартість, а відтак, по закінченню 10-денного строку з дати державної реєстрації змін до Статуту, свідоцтво платника податку на додану вартість є недійсним.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Позиція судів попередніх інстанцій про безпідставність таких висновків податкового органу є правильною, оскільки чинним законодавством, яким регламентується порядок реєстрації платника податку на додану вартість та видачі відповідного свідоцтва, не передбачено, що порушення платником податку строку подання додаткової реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація"для заміни свідоцтва платника податку на додану вартість є підставою вважати недійсним або анульованим раніше видане такому платнику свідоцтво платника податку на додану вартість.

Більш того, пунктом 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається виключно у визначених цією нормою випадках. Згідно з абзацом другим пункту 21 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (z0208-00) , при видачі податковим органом платнику податку нового Свідоцтва (за новим номером) замість старого дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день десятиденного строку від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація".

За наведених положень законодавства відсутні підстави вважати формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість не у статусі платника податку на додану вартість.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо залишення судом апеляційної інстанції поза увагою факту формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної № 4 від 26.01.2006 р., яка не завірена печаткою ДО "Укрморпорт", є безпідставними. Як вбачається з оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, останній дослідив оригінали податкових накладних, в результаті чого встановив їх відповідність вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також встановив факт реальності здійснення господарської операції порту з ДО "Укрморпорт"з придбання портального крану, його монтажу, введення в експлуатацію та оплати.

До того ж, відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість за умови реальності здійснення господарської операції.

Суд касаційної інстанції знаходить також безпідставними доводи податкової інспекції щодо необґрунтованості відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про направлення матеріалів на перевірку до прокуратури Автономної Республіки Крим із зупиненням провадженням у справі. З ухвали вбачається, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання, посилаючись на те, що 23.07.2006 р. прийнята постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.