Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007

у справі № А5/338-2/54

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000021531/0/1406 від 01.02.2006 .

Постановою господарського суду Львівської області від 29.11.2006 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006, ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача та складено акт № 4/15-3 від 18.01.2006 в якому зазначено про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкового зобов’язання із збору за геологорозвідувальні роботи, які виникли згідно поданого платником розрахунку №1581031 від 28.07.2003 по терміну 19.08.2003, чим порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі акту перевірки від 01.02.2006 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021531/0/1406, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 281 календарний день граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 472368 грн. зі збору за геологорозвідувальні роботи зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50 % що становить 236184, 04 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове соціальне страхування а також нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до недобросовісних платників податків є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Приписами пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 даного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов’язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов’язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону.

Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007

у справі № А5/338-2/54 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 у справі № А5/338-2/54 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.