Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області –Яроцького Я.А., ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" –Гарагатої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову господарського суду м. Києва від 23 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання нечинними рішень, -

У листопаді 2006 року закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося в суд з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області, в якому просило визнати нечинним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Срібранець Наталії Михайлівни від 11.07.06 №182; визнати нечинним рішення начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області Машкіної Лілії Євгенівни №57-08/25 від 19.08.06; визнати нечинним рішення першого заступника Голови правління Пенсійного фонду України Кравчука В.О. № 14459/07-10 від 03.11.06.

Справа № К-55795/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду м. Києва від 23 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнення, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Срібранець Наталії Михайлівни від 11.07.06 №182 про застосування фінансових санкцій за порушення вимог передбачених частиною дванадцятою ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 4494,00 грн., підставою для нарахування фінансових санкцій стало те, що Кролевецьке ТВБВ №1 філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Шостка здійснило виплату коштів на заробітну плату без одночасного перерахування відповідної суми внесків до Пенсійного фонду. Сума недоотриманих коштів становить 4494,00 грн.. Рішеннями начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області Машкіної Лілії Євгенівни 57-08/25 від 19.08.2006 та першого заступника Голови правління Пенсійного фонду України Кравчука В.О. № 14459/07-10 від 03.11.2006. відмовлено у скасуванні рішення №182 від 11.07.2006 р..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідно ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" покладена на закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", при проведенні через банк платіжних документів на видачу коштів для виплат заробітної плати відповідачем, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків в розмірі 4494,00 грн.. є правомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області прийшло до висновку про порушення позивачем ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі п. 2 частини 10 ст. 106 вказаного закону нарахував позивачу штраф у розмірі 4494,00 грн. несплачених страхових внесків.

Згідно ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (z0377-04) документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті є підзаконним нормативно-правовим актом, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і тому не може йому суперечити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно матеріалів перевірки, в червні, липні вересні 2005 року відкритим акціонерним товариством "Кролевецька фабрика "Художнє ткацтво" була здійснена виплата заробітної плати в сумі 26300 грн., кошти на виплату якої отримані в Кролевецькому ТВБВ №1 філії "Відділення Промінвестбанку в м. Шостка". При цьому страхувальником не була здійснена в повному обсязі одночасна сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальником 17.06.2005 р. були отримані кошти в сумі 7000 грн. в Кролевецькому ТВБВ №1 філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Шостка для виплати заробітної плати, при цьому наданий установі банку платіжний документ про сплату лише 1000 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Така ж ситуація відбулася 02.09.2005 р. Видача коштів ВАТ "Кролевецька фабрика "Художнє ткацтво" на виплату заробітної плати 24.06.2005 р., 29.06.2005 р. та 01.07.2005 р. здійснювалася взагалі без одночасного перерахування відповідних сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи викладене, позивачем не виконувалися вимоги законодавства щодо одночасної з видачею коштів на виплату заробітної плати ВАТ "Кролевецька фабрика "Художнє ткацтво" сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Посилання на наявність платіжних доручень №141 від 15.06.2005 р. про сплату страхових внесків за квітень 2005 року, та № 246 від 01.09.2005 р. про сплату страхових внесків за квітень 2005 року не спростовують висновок Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про порушення позивачем п. 12 ст. 20 Закону, оскільки оплата внесків згідно вказаних платіжних доручень врахована під час проведення перевірки, про що свідчить Акт перевірки з додатком.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на банки покладений обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Виходячи з наведеного, законодавець встановив специфічний ступінь захисту щодо надходження коштів до Пенсійного фонду, визначивши, з одного боку обов'язок страхувальника перерахувати суми внесків незалежно від фінансового стану, з іншого боку встановивши обов'язок банку щодо перевірки такого перерахування перед видачею коштів на виплату заробітної плати.

Контрольні функції банків за правильністю та своєчасністю перерахування коштів встановлені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , відповідно до п. 32.3 ст. 32 банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно п. 22.6 ст. 22 вказаного Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність у позивача відповідальності за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України а, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог щодо визнання нечинними спірні рішення про застосування фінансових санкцій, які винесені в межах компетенції та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанцій винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 23 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.