Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О, Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2007 року

у справі № 16/153-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка"

до Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення –рішення, -

Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка" було заявлено позов до Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Із’яславської МДПІ № 0000082301/0 від 07 лютого 2007 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 18 травня 2007 року).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301/0 від 07 лютого 2007 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка"визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 474 776,00 грн., де 316 517,00 грн. –основний платіж, 158 259,00 грн. –штрафні санкції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2007 року постанову господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2007 року залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями по справі, 09 жовтня 2007 року направив по пошті касаційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, який листом № 2512 від 17 жовтня 2007 року направив матеріали касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі Із’яславська міжрайонна державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, правильність юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Із’яславська МДПІ провела виїзну позапланову перевірку ТОВ "Цукрова спілка"з питання правильності обчислення сум ПДВ за період з 01 жовтня 2005 року оп 31 грудня 2005 року з врахуванням отриманих матеріалів про перевірки інших суб’єктів господарювання, які мали правові відносини з позивачем, за результатами якої було складено акт № 30-23/1-32814045 від 09 січня 2007 року.

В ході перевірки було встановлено, що у вересні –листопаді 2005 року ТОВ "Цукрова спілка"на виконання умов договору на постачання природного газу № 30-09-05/17-1 від 27 вересня 2005 року отримало природний газ у ТОВ "Газтрейд ЛТД"на загальну суму 1992528,00 грн. (в т.ч. ПДВ 332088,00 грн.) та віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання природного газу у таких звітних періодах: жовтень 2005 року –211750,00 грн., листопад 2005 року – 120338,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно відповіді ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"№ 31/21-12671 від 30 листопада 2006 року на запит слідчого управління ПМ ДПА України № 13253/609-0016с від 22 листопада 2006 року серед переліку підприємств-газтрейдерів, які в період 2005-2006 років придбавали у ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"природний газ за нульовою ставкою податку на податку на додану вартість значиться ТОВ "Газтрейд ЛТД", яке у вказаний період придбавало природний газ із застосуванням нульової ставки по податку на додану вартість згідно договорів № 06/05-1238 від 21 січня 2005 року, № 06/05-1811 від 09 грудня 2005 року та № 06/05-2777 від 29 грудня 2005 року.

Крім іншого, в акті перевірки вказано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2006 року у справі № 24/7 припинено юридичну особу ТОВ "Газтрейд ЛТД".

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем статті 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"та підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало вираз у заниженні суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на 316517,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2005 року –194684,00 грн.; листопад 2005 року –121833,00 грн.; а також порушення абзацу "б"підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало вираз у заниженні залишку від’ємного значення в грудні 2005 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 15571,00 грн.

07 лютого 2007 року Із’яславська МДПІ на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000082301/0, яким визначила суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 474776,00 грн., у тому числі 316517,00 грн. –основний платіж та 158259,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від підприємства ТОВ "Газтрейд ЛТД", відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту, а отже податковим органом неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Статтею 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"встановлено, що у 2005 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Отже, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, оскільки постановлені без дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи ( причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

Виходячи із суті позовних вимог, обов’язковому доказуванню в судовому процесі підлягали, зокрема обставини щодо того, чи був природний газ, куплений позивачем у ТОВ "Газтрейд ЛТД"згідно договору на постачання природного газу № 30-09-05/17-1 від 27 вересня 2005 року імпортованим та яка ставка по податку на додану вартість була до нього застосована в розумінні пункту 11.6 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово заявлялися клопотання про зупинення провадження у справі до результату розгляду кримінальної справи № 70/63-06, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Газтрейд ЛТД". Вказані обставини судами першої та апеляційної інстанції не з’ясовувались.

З огляду на вказане порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, ці рішення підлягають скасуванню.

06 жовтня 2009 року до суду надійшов лист № 6511/10/10-007 від Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому вона, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка"ліквідовано, просила закрити провадження у справі за касаційною скаргою Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції у зв’язку з визнанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка" банкрутом.

Листом від 28 січня 2010 року Вищий адміністративний суд України направив запит до Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції з вимогою повідомити відомості щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка".

16 лютого 2010 року Із’яславська міжрайонна державна податкова інспекція надіслала на адресу суду оригінал Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідно до якої 08 липня 2009 року була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка"у зв’язку з визнанням його банкрутом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі, зокрема ліквідації підприємства, організації, установи, які були стороною у справі.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Оскільки невідповідність судового рішення нормам матеріального чи процесуального права виключає його законність, а відтак і визнання цього рішення таким, що втратило законну силу, за наявності факту ліквідації позивача, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з наведених вище підстав із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду міста Києва від 24 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 року.

Провадження у справі № 16/153-НА за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрова спілка"до Із’яславської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення –рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.