Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ліра-Чигирин"

на постанову господарського суду Черкаської області від 09 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року

у справі № 07/1663а

за позовом Закритого акціонерного товариства "Ліра-Чигирин" (надалі –ЗАТ "Ліра-Чигирин")

до Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області (надалі –ДПІ у Чигиринському районі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У березні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Чигиринському районі №0000042301/0 від 21.02.2008р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач стверджує про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки акту перевірки про порушення підприємством п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.6.1. п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не відповідають обставинам справи.

Постановою господарського суду Черкаської області від 09 червня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 21.02.2008р. в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 104179,56грн., у т.ч. за основним платежем -94708,75грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9470,80грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 2,19грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року, постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2007р., про що складено акт №52/23-011/31653781 від 07.02.2008р..

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.7.8.3 п.7.8 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 143583,00грн..

За наслідками проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 21.02.2008р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 161783,00грн. у т.ч. 143583,00грн. основного платежу та 18200,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході проведення перевірки контролюючим органому встановлено, що 01.10.2006р. між позивачем (Постачальник) та ВАТ НВО "Сатурн"(Російська Федерація) (Покупець) було укладено договір №118/008-0108/1, яким обумовлено виготовлення та поставка на умовах FCA м.Чигирин продукції, а саме, нікельований порошок нітриду бору "Нібон-20".

На виконання зазначеного договору 07.11.2007р. згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №0742678 ЗАТ "Ліра-Чигирин"передав визначеному покупцем перевізнику –управлінню допоміжного виробництва і транспорту російського ВАТ НВО "Сатурн"товар в кількості 200кг, яким виконано усі митні процедури, про що свідчить вантажна митна декларація №90200000/7/010611.

Проте, вказаний товар не пройшов митного оформлення для експорту та не був переданий перевізнику, оскільки згідно повідомлення Управління Служби безпеки України в Черкаській області, обумовлений договором товар було визнано речовим доказом у кримінальній справі №433 та знаходиться на відповідальному зберіганні.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Отже, у своїх рішеннях суди попередніх судових інстанцій посилалися на кримінальну справу №433, порушену за ознаками злочинів, передбачених ч.ІІ ст.15, ч.ІІ 201, ч.ІІ ст. 333 Кримінального кодексу України, до якої як речовий доказ приєднано 200кг поставленого позивачем порошок "Нібон-20". Однак, судами не з’ясовано на якій стадії знаходиться вказана справа, чи було її розслідувано і чи є набувший чинності вирок суду у цій справі і яке рішення прийнято стосовно речових доказів.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ліра-Чигирин" –задовольнити.

Постанову господарського суду Черкаської області від 09 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.