Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекцій у м.Луганську

на постанову господарського суду Луганської області від 03 листопада 2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007р.

у справі № 16/475пн-ад

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекцій у м.Луганську (надалі –Ленінська МДПІ у м.Луганську)

до Приватного підприємства "Тубус" (надалі –ПП "Тубус")

про визнання недійсними установчих документів, -

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсними установчих документів Приватного підприємства "Тубус" (код 32797271) з момента реєстрації підприємства, тобто з 17.12.2003р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство створено без відповідного рішення (волевиявлення) особи, яка вказана засновником підприємства та без наміру цієї особи здійснювати підприємницьку діяльність.

Постановою господарського суду Луганської області від 03 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007р., у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Ленінська МДПІ у м.Луганську звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було доведено наявність порушень при реєстрації ПП "Тубус", натомість судами встанорвлено, що громадянин ОСОБА_1. від власного імені зареєстрував підприємство, а документальних підтверджень щодо введення засновника в оману чи нерозуміння ним значення своїх дій суду не представлено. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністртаивного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 ст. 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) , який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб’єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців'юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 38 зазначеної вище норми Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Обставини, які згідно вказаної норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекцій у м.Луганську –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 03 листопада 2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007р. –скасувати.

Закрити провадження у справі №16/475пн-ад за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекцій у м.Луганську до Приватного підприємства "Тубус" про визнання недійсними установчих документів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.