Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 р.

у справі № АС-53/155-07 (22-а-432/08)

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування повідомлення, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 09.08.2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000031620/0 від 26.04.2007 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5,10 грн. витрат на сплату судового збору.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказану постанову та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначає, що сума нарахованого (сплаченого) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) податку може вплинути на формування від’ємного значення виключно того звітного податкового періоду, коли була здійснена поставка товару та отримана податкова накладна. Формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, виникнення у зв’язку з цим від’ємного значення та сплата на користь постачальників товарів податку, що є складовою частиною такого від’ємного значення, має відбуватися протягом одного звітного податкового періоду.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 000031620/0 від 26.04.2007 р. про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування на загальну суму 100979,00 грн. прийнято на підставі акту перевірки № 948/16-204/08099848 від 16.04.2007 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Податковий орган виходив з того, що позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2006 року включений податок на додану вартість, сплачений постачальникам товару у цьому ж періоді, але за товари, отримані раніше, бюджетне відшкодування заявлено у січні 2007 року.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює тим сумам податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товарів у попередньому звітному податковому періоді постачальникам товарів, придбаних та оплачених у цьому ж податковому попередньому періоді, у даному випадку грудні 2006 року.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п."а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону (168/97-ВР) випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум від’ємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7);

сум залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. "б"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7.)

Отже, як вбачається з наведеного, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Закон не пов’язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому попередньому податковому періоді, та з формуванням, у зв’язку із цим, податкового кредиту у такому попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від’ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, з фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у звітному податковому періоді (грудні 2006 року), у позивача виникло право отримати бюджетне відшкодування у наступному податковому періоді (січні 2007 року) у межах сплачених сум податку у попередньому звітному податковому періоді (грудні 2006 року).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.