Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченка А. О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника позивача Ірклієвського С.В., представники відповідача в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" на постанову Господарського суду Луганської областi від 15.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 по справі № 10/662н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд"

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (далі –позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом (із зміною позовних вимог) до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі –відповідач, ОДПІ, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2006 № 0000382310/1 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за березень 2005 року та визначення податкового зобов’язання в цій частині в розмірі 286 215,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 95 405,00 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 по справі № 10/662н-ад, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що законодавцем визначено, що застосування нульової ставки оподаткування операцій із продажу товарів (робіт, послуг) є вивезення (експортування) останніх за межі митної території України, що має бути засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією. Проте позивачем не доведено обґрунтованості одержання копії вантажної митної декларації відповідно передбаченого чинними законодавством порядку її одержання.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права.

У касаційні скарзі Товариство, зокрема, зазначає, що експорт готової продукції іншим резидентом –переробником, виробленої з давальницької сировини позивача, яка у останнього була закуплена нерезидентом за валюту, підтверджує право позивача на застосування нульової ставки податку.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи представників сторін, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акта від 06.05.2006 про результати планової виїзної перевірки Товариства за період з 01.04.2003 по 31.12.2005, згідно з яким органом податкової служби було встановлено допущене позивачем порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.5 ст. 4, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у проведенні коригування ПДВ із застосуванням нульової ставки оподаткування при визначенні податкових зобов’язань, що призвело до збільшення від'ємного значення з ПДВ та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування.

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було ухвалено податкове повідомлення –рішення, яке за результатами неодноразового адміністративного оскарження, відповідачем залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов’язання, ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами також встановлено, що між нерезидентом "Brendburi Suppliers Со." та Товариством було укладено контракт від 14.01.2002, за умовами якого останній реалізує покупцю-нерезиденту давальницьку сировину шляхом передачі останньої ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" для переробки у готову продукцію на експорт. За даним контрактом Товариство отримало передплату в розмірі 218 000 дол. США. У подальшому давальницька сировина передавалась за актами прийому –передачі із застосування 20 % ставкою оподаткування та перероблялась на митній території України. У березні 2005 року позивач проводить коригування ПДВ на підставі копії вантажної митної декларації ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод", згідно якої останній експортує товар (продукт переробки) за контрактом укладеними між ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" та "Brendburi Suppliers Со.".

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ). Тому при визначенні об’єкта, бази та ставки оподаткування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Згідно з Законом України від 16.04 1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, що підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, оформленою відповідно до митного законодавства, або за актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України.

У даному випадку вивезення проданого товару позивачем за межі митної території фактично не здійснювалося.

Операції платників податку з поставки товарів на митній території України відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Приписи ст. ст. 4, 5 Закону України від 15.09.1995 № 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, які стосуються митного оформлення готової продукції, що вироблена з використанням давальницької сировини, закупленою за іноземну валюту в Україні, і яка вивозиться з митної території України, не можуть бути застосовані щодо спірної господарської операції.

Продаж позивачем залізничних возиків нерезидентові, що останнім придбавався як давальницька сировина для переробки у вагони - думпкари, та продаж готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, є окремими господарськими операціями, які окремо відображаються у бухгалтерському та податковому обліку та оподаткування яких здійснюється за вимогами, встановленими податковим законодавством.

Судами правильно вирішено спір і в частині застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як встановлено судами позивачем було повністю отримано суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену в декларації за березень 2005 року, що підтверджено виписками з особового рахунку позивача. Визначення недоплати аналогічне отриманню бюджетного відшкодування внаслідок завищення його суми.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської областi від 15.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 по справі № 10/662н-ад залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.