Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці

на постанову господарського суду Чернівецької області від 20 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року

у справі № 1/41

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернівецький радіотехнічний завод" (надалі –ВАТ "Чернівецький радіотехнічний завод")

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці (надалі –ДПІ у м.Чернівці)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У липні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці №0001442320/2 від 26.06.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю дій податкового органу п.п.7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до положення якого позивач має право на нарахування податкового кредиту за належним чином оформленою податковою накладною.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 20 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року, позовні вимоги було задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001442320/2 від 26.06.2006 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85,00грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що податковим органом не доведено порушення визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (надалі –ПДВ).

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Чернівці звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення №0001442320/2 від 26.06.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 121476,3 грн., в тому числі 83593,00грн. основного платежу та 37883,30грн. штрафних санкції стало проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., про що складено акт від 20.03.2006р. № 1165/23-1/14314682.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем п.п.7.4.1. п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 83593 грн., сплачених на погашення кредиторської заборгованості перед ДКП "Чернівці водоканал", ВАТ "Чернівціобленерго" та ВАТ "Чернівцігаз", оскільки погашення кредиторської заборгованості минулих періодів не охоплюється поняттям придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями. а при імпорті робіт (послуг ) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Керуючись п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дача списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. и.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, для того, щоб включити спірну суму до податкового кредиту, достатньо отримати від кредитора належним чином оформлену податкову накладну. В спірному випадку наявна в позивача кредиторська заборгованість за поставлені товари (надані послуги) підтверджена відповідними судовими рішеннями.

Отже, з моменту отримання податкової накладної товариство правомірно віднесло спірні суми до податкового кредиту. Також при перевірці не зафіксовано жодного випадку включення до податковою кредиту сум, не підтверджених податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при погашення кредиторської заборгованості податковим органом встановлено, що підприємством віднесено до податкового кредиту суми ПДВ кредиторської заборгованості минулих податкових періодів перед ВАТ "Чернівціобленерго" (рішення арбітражного суду Чернівецької області від 19.10.2000р.) перед ДКП "Чернівці водоканал" (рішення господарського суду Чернівецької області від 16.11.2001р.) перед ВАТ "Чернівцігаз" (рішення господарського суду Чернівецької області від 02.03.2003р. та від 24.07.1998р.). За висновками податкового органу, оскільки підприємством погашено кредиторську заборгованість перед постачальниками за вищевказаними рішеннями судів, а отже, такі операції не можуть вважатися придбанням товарів з метою їх подальшого використання, а такі операції є погашенням кредиторської заборгованості минулих періодів перед постачальниками (більше ніж 1095 днів).

Між тим, такі доводи ДПІ у м.Чернівці спростовуються наявними доказами по справі. Строк у 1095 днів не був порушений позивачем враховуючи зазначені рішення судів, які виконував позивач.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 20 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.