К-23550/08-С Про скасування рішення та припису - 03.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року у справі за позовом державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування рішення та припису, -

Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про скасування рішення та припису.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 23.03.2007 року по 13.04.2007 року Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві проведено перевірку формування та застосування тарифів на роботи та послуги з виконання землевпорядних робіт за період з березня 2006 року по січень 2007 року. На підставі перевірки складено Акт №.093 від 13.05.2007 року відповідно до якого 22 травня 2007 року заступником начальника Держінспекції з контролю за цінами в м. Києві було винесено припис № 82, який містить вимогу Позивачу усунути встановлені перевіркою порушення дисципліни цін, привести розрахунки у відповідність до вимог чинного законодавства та прийнято Рішення № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого було вирішено; вилучити у Позивача в доход Державного бюджету України 49 458 грн. 00 коп. та 8 207 грн. 00 коп.; стягнути з Позивача в доход Державного бюджету штраф у розмірі 98 916 грн. 00 коп. та 16 414 грн. 00 коп. Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 69 та Припис Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 82 від 22.05.2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишена без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року –без змін.

У поданій касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанції встановлено, що Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"було укладено з одним громадянином два різні договори. Предметом першого Договору є складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а другого Договору - виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки.

Згідно з кошторисом до Договору №1754 передбачений наступний обсяг робіт: прокладання теодолітних прив'язочних ходів, встановлення меж земельної ділянки. Вартість робіт згідно даного договору становить 348 гривень.

Стаття 25 Закону України "Про землеустрій" встановлює види документації із землеустрою. Зокрема, зазначено, що до окремих видів документації відноситься технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентується відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення меж землеустрою.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про землеустрій"встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає пояснювальну записку, технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб, матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, кадастровий план земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Виходячи з наведених норм права суди дійшли вірного висновку, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, і є відповідно окремим

видом робіт із землеустрою.

Крім того, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суди вірно зазначили, що укладання позивачем договору з фізичною особою на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та зміни меж земельної ділянки і встановлення вартості цих робіт окремо від укладення договору з тією ж особою на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вартість робіт по якому становить 153 грн., не є порушенням державної дисципліни цін, а саме ч.2 ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що у Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві не було підстав для прийняття Припису № 82 від 22.05.2007 року про усунення порушень державної дисципліни та на його підставі Рішення № 69 від 22.05.2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року не встановлено.

Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року без змін.