Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Рецебуринського,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про зобов’язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року,

В березні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просив зобов’язати УПФУ в Ленінському районі м. Харкова визнати за ним право на пенсію за весь час його перебування на постійному місці проживання у Німеччині, з липня 1998 року по вересень 2006 року, та виплатити йому пенсію за вищевказаний період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 1992 році відділом соціального захисту населення Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова позивачу була призначена пенсія за віком. В грудні 1997 року він виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, в зв’язку з чим йому в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"була виплачена пенсія за 6 місяців наперед перед від’їздом за кордон. В серпні 2006 року позивач повернувся на постійне місце проживання до України, в м. Харків. З жовтня 2006 року виплата пенсії йому була поновлена і видано нове пенсійне посвідчення №1198007239 від 21.03.2007р. Позивач 09.08.2007р. звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Харкова з заявою про виплату йому заборгованості по пенсії, яка склалась за період перебування позивача на постійному місці проживання. Листом від 13.08.2007р. відповідач повідомив про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення представник позивача ОСОБА_5 ставить питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з грудня 1997 року по серпень 2006 року перебував на постійному місці проживання в Німеччині. У відповідності до вимог ст. 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" УПФУ в Ленінському районі м. Харкова позивачу за його заявою виплатило пенсію за 6 місяців наперед перед його виїздом за кордон (а.с. 32-33). 09 серпня 2007р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату заборгованості по пенсії, яка склалася в період його перебування на постійному місці проживання у Німеччині, однак УПФУ в Ленінському районі м. Харкова відмовило ОСОБА_4 в задоволенні заяви з посиланням на ст. 51 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(а.с. 7-8).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством право на виплату пенсії під час перебування на постійному місці проживання за кордоном мають тільки особи, пенсії яким призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а позивач до зазначеної категорії осіб не відноситься.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення"пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами, проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно зі ст.92 вищевказаного Закону пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються за шість місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу в 1992 році було призначено пенсію за віком (а.с.29), права на призначення пенсій внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання він не має.

За таких обставин, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що відсутні законодавчо визначені підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.