К-36199/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 02.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління державного казначейства України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2009 по справі № 2-а-206/08/0370 (26278/09/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна"

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції,

до 2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області,

за участі Прокуратури Волинської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" (далі – Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом (з уточненням позовних вимог), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ, орган податкової служби, відповідач) від 29.08.2008 № 0000072302/0, від 18.09.2008 № 0000072302/1 та зобов’язати орган державного казначейства перерахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень місяць 2008 року у розмірі 16 362 035,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2009 по справі № 2-а-206/08/0370 (26278/09/9104), позов задоволено: скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення та зобов’язано орган державного казначейства перерахувати на рахунок Товариства суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 362 035,00 грн. Судові рішення мотивоване тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого податковим органом ухвалено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є необгрутованими, оскільки позивач виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування. Також суди зазначили, що у відповідності з пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. При цьому суди зазначили, що відповідно пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз’яснення –оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, проте останнє має рекомендаційний характер та не має сили нормативно –правового акта.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ та орган державного казначейства подали касаційні скарги, де просять скасувати оскаржувані судові рішення та у задоволенні позовних вимог відмовити у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України Прокуратура Волинської області подала заяву про приєднання до касаційної скарги органа податкової служби, вимоги якої підтримує повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні касаційних скарг відмовити через їх необґрунтованість, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг та заперечення до останніх, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень, травень, червень 2008 року податковим органом було складено Акт від 19.08.2008, в якому зазначено про допущене порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.12.2 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ", затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (z0250-97) , що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 362 035,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 29.08.2008 № 0000072302/0, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення граничного строку сплати податкового зобов’язання, відповідачем ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.09.2008 № 0000072302/1.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок ОДПІ, викладений у акті перевірки, що спірна сума бюджетного відшкодування брала участь у розрахунках бюджетного відшкодування та погашала податкові зобов’язання наступних звітних періодів, також податкова звітність за червень 2008 року заповнена Товариством в порушення Методики розрахунків показників додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, рядок 23.5 якої передбачено для відображення зменшення або збільшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Судами також встановлено, що сума бюджетом відшкодування з ПДВ у розмірі 16 362 035,00 грн. є частиною податкового кредиту, сформованого із суми податків, сплачених платником податку у період з липня 2005 року по грудень 2006 року у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що також не заперечується органом податкової служби. Також, дана спірна сума фактично не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, оскільки остання за результатами попередніх податкових перевірок з бюджетного відшкодування була виключена тричі, з тих підстав, що Товариство формувало перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань за серпень 2006 року та січень 2007 року безпідставно у зв’язку з тим, що сума ПДВ фактично сплачена в ціні товару (послуг) контрагентам позивача в декількох попередніх податкових періодах, а не в окремому попередньому податковому періоді, а також з тих підстав, що Товариство в порушення порядку заповнення податкової декларації не відобразило в своєму податковому обліку результати зазначених попередніх перевірок щодо зменшення суми бюджетного відшкодування.

На виконання вимог податкового органу Товариством було внесено суму ПДВ в рядок 23.5 декларації за червень 2008 року, яким зменшується/збільшується залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу, та яка була віднесена до рядка 24 декларації з ПДВ як залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду з вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями спеціального закону, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, - Закон України від 03.04.1997 № 168/97ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" (далі –Закон №168/97ВР). Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що право на відшкодування в наступному податковому періоді виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

Судами правильно застосовано закон і при вирішенні справи в частині посилання відповідача в обгрунування прийнятих податкових повідомлень на порушення позивачем Методики розрахунків показників додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, виданої в якості додатку до Листа ДПА № 15844/7/16-1117 (v1584225-08) від 06.08.2008 року "Щодо актуальних питань з податку на додану вартість".

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій дана Методика видана ДПА після подачі Товариством декларації за червень 2008 року. Крім того, судами вірно зазначено, що у разі невідповідності нормативно –правових актів Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України або іншому правовому акту суд застосовує нормативно –правовий акт, який має вищу юридичну силу. При цьому, зазначивши, що листи ДПА - податкове роз’яснення –оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, проте останнє має рекомендаційний характер та не має сили нормативно –правового акта.

Аналізуючи вище наведені норми та фактичні обставини справи, колегія судів Вищого адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначені позиції скаржника є помилковими. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.