17/42 Про скасування податкових повідомлень-рішень - 02.03.2010 Прийняття

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автекс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2006 року за №0000382305/0/79, від 06.11.2006 року за №0000392305/0/2582, від 22.01.2007 року за №0000382305/1/5, від 22.01.2007 року за №0000392305/1/130.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.07.2007 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2007 року по справі № 17/42 позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було порушено положення ст. 159 КАС України та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11.10.2006 року по 24.10.2006 року Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Автекс"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період жовтень, листопад 2005 року та січень 2006 року, відповідно складено акт №590/23-312/32686859 від 24.10.2006 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 та пп.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.11.2006 року за №0000382305/0/79 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 167 364 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4 764 грн., від 06.11.2006 року за №0000392305/0/2582 про донарахування податку на додану вартість у сумі 127 249 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 63 625 грн., від 22.01.2007 року за №0000382305/1/5 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 167 364 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4 764 грн., від 22.01.2007 року за №0000392305/1/130 про донарахування податку на додану вартість у сумі 127 249 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 63 625 грн.

На підставі укладеного договору № 5 від 01.03.2004 року між ТОВ "Автекс"та ПП "МКС", позивач придбавав у травні, вересні, грудні 2005 року автомобілі КрАЗ та екскаватор, що підтверджується накладними та податковими накладними.

В свою чергу вказані товари були придбані ПП "МКС"у ТОВ "Торговий дім "Фенікс".

На підставі укладеного договору № 4 від 18.04.2005 року між ТОВ "Автекс"та ПП "Ертраг", позивач придбав у квітні та грудні 2005 року автомобілі КрАЗ та запчастини до них, що підтверджується накладними та податковими накладними.

В свою чергу вказані товари були придбані ПП "Ертраг"у ТОВ "Торговий дім "Фенікс".

01.03.2005 року між ТОВ "Автекс"та ТОВ "Торговий дім "Фенікс"було укладено договір № 0103/05-1, відповідно до якого позивач придбав у ТОВ "ТД "Фенікс"у червні 2005 року автомобілі КрАЗ-256 –2 шт. по ціні 81274,795 грн./шт., що підтверджується видатковою накладною № 30/06-2 від 30.06.2005 року та податковою накладною №30/06-2 від 30.06.2005 року.

Всі здійснені банківські та господарські операції знайшли відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Судами також встановлено, що твердження відповідача щодо того, що ТОВ "ТД"Фенікс"має ознаки "фіктивного підприємства"є непідтвердженими та спростовуються матеріалами справи.

ТОВ "ТД "Фенікс"зареєстровано як платник податків в Державній податковій інспекції у Солом‘янському районі м. Києва з 22.08.2003 року за №6656 та зареєстроване платником податку на додану вартість у ДПІ у Солом‘янському районі м. Києва з 29.08.2003 року за №36083715 та має індивідуальний податковий номер 325875926582.

Доказів про скасування чи припинення державної реєстрації ТОВ "ТД"Фенікс"та анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість, а також того, що керівником підприємства не є ОСОБА_1., а є інша особа, чи доказів порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та винесення обвинувального вироку по кримінальній справі відповідачем не надано.

Твердження відповідача щодо недійсності виданих ПП "МКС"податкових накладних за господарськими операціями з ТОВ "Автекс"виходячи із обставин, викладених у постанові про порушення кримінальної справи не є об’єктивними з огляду на те, що встановлені обставини не стосуються господарських відносин між ПП "МКС" та ТОВ "Автекс".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи із матеріалів судової справи усі контрагенти позивача –ТОВ "ТД "Фенікс", ПП "МКС"та ПП "Ертраг"станом на день видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість і, відповідно, до вимог п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"мали право на видачу податкових накладних позивачу.

Таким чином, усі податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства, а саме пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та є підставою для виникнення у позивача права на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 цього ж Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі, є вірними.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 12.07.2007 року по справі №17/42 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.