Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Городецький лісгосп" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року у справі №8/94-64А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Городецьке лісове господарство" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У липні 2007 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Городецьке лісове господарство" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця в 2006 році.

Постановою господарського суду Волинської області від 30 серпня 2007 року в задоволені позову в частині стягнення 42599,10грн. відмовлено, а в частині позову на суму 8519,82грн. провадження у справі закрито, в зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року постанова господарського суду Волинської області скасована та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі ДП "Городецьке лісове господарство" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (з послідуючими змінами і доповненнями, далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 1, 2, 3, 5 ст. 19 Закону установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інваліді, фізичних осіб, які використовують найману працю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (314-95-п) (з наступними змінами та доповненнями, чинного у 2006 році (втратило чинність згідно постанови КМУ від 31.01.2007 року № 70 (70-2007-п) ) (далі Положення), підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно з пунктом 5 Положення (314-95-п) , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Робоче місце згідно п. 3 Положення (314-95-п) вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону.

Зі звіту відповідача форми № 10-ІІ І про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році складала 338 чоловік (в т.ч. 22 державні службовці), з них вісім інвалідів, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону –13, фонд оплати праці штатних працівників становив 2794,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 8 266, 86 грн.

Проте, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Інваліди на підприємство не звертались, органами працевлаштування не направлялись.

Обов’язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів передбачений ч. 3 ст. 18 Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (314-95-п) (далі –Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов’язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів передбачені п.п. 11-13 Положення (314-95-п) .

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Поданими відповідачем доказами стверджується, що підприємством було вжито залежних від нього заходів для працевлаштування в 2006 році інвалідів, а саме: звітами ф.№3-ПН ДП "Городоцький лісгосп" інформував держслужбу зайнятості про наявність вільних робочих місць, на яких може бути використана праця інвалідів, що підтверджується листом Маневицького РЦЗ від 08.08.2007 року №468/01-20.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, а також підставно закрив провадження у справі на суму 8 266 грн. 86 коп. штрафних санкцій та 252 грн. 96 коп. пені на підставі п.2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильну по суті постанову суду першої інстанції, яка відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Городецький лісгосп" - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року скасувати.

Постанову господарського суду Волинської області від 30 серпня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.