Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі №7/24 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до закритого акціонерного товариства "Есма"про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафних санкцій, -

Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась до суду з позовом до ЗАТ "Есма"про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафних санкцій в сумі 15160,98грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ "Есма"просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що службовими особами Державної інспекції по контролю за цінами у м.Києві проведено планову перевірку додержання державної дисципліни цін закритим акціонерним товариством "Есма"за період з 01.06.2006р. по 01.06.2007р., за результатами якої 22.06.2007р. складено акт №188.

В акті зазначено, що відповідачем за рахунок застосування вільних тарифів на послуги з реалізації теплової енергії, за умови запровадження для них режиму державного регулювання, необґрунтовано отримана виручка за період з 01.11. 2006р. по 30.03.2007р. в сумі розміром 5053,66грн., яка згідно зі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"підлягає стягненню в доход бюджету України із застосуванням штрафних санкцій у подвійному розмірі.

27 червня 2007 року Державною інспекцією по контролю за цінами у м.Києві видано припис №100 про усунення ЗАТ "Есма"порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого позивач вимагав від відповідача усунути встановлене порушення дисципліни цін (щодо застосування вільних тарифів на послуги з постачання холодної води та. водовідведення за умови запровадження для них режиму державного регулювання) та провести перерахунки зі споживачами на суму 6576,68грн.

Згідно з висновком Державної інспекції по контролю за цінами у м.Києві про вилучення в доход бюджету сум, одержаних ЗАТ "Есма", в доход бюджету підлягала вилученню загальна сума в розмірі 15160,98грн., де 5053,66грн. - сума необґрунтовано отриманої виручки, 10107,32грн. - штраф відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

27 червня 2007 року позивачем винесено рішення №86 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", відповідно до якого на підставі статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"у відповідача підлягала вилученню в доход державного бюджету необґрунтовано отримана виручка в розмірі 5053,66грн. та штраф у розмірі м10107,32грн.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

27 червня 2007 року позивачем надіслано відповідачу претензію за №152-07/2-985 з вимогою виконати рішення №86 від 27.06.2007р. та перерахувати в доход державного бюджету 5053,66грн. - суми необґрунтовано отриманої виручки та 10107,32грн. - штрафу відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.02.2001р. №216 (ra0011017-01) (далі –"Розпорядження №216") передбачено, що тариф на теплову енергію виробництва відомчих котелень міста Києва для реалізації промисловим підприємствам і прирівняним до них споживачам встановлюється у розмірі 70 грн. за 1 Гкал, без ПДВ. В разі перевищення витрат рівня встановленого тарифу, підприємства, на балансі яких знаходяться котельні, надають відповідні розрахунки до управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації для вирішення питання в установленому порядку.

Дане Розпорядження прийнято на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) , якою затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, впровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком. В абз.3 п.12 даної Постанови передбачено, що Київська міська державна адміністрація регулює тарифи на теплову енергію (послуги теплопостачання) для всіх груп споживачів, що відпускається енергопостачальницькими організаціями і підприємствами незалежно від форм власності (редакція від 15.02.2002р.).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2002 р. № 273 (273-2002-п) абз.3 п.12 виключено, але додаток до постанови № 1548 (342-2005-п) було доповнено пунктом 16, який передбачав, що Київська міська державна адміністрація встановлює тарифи на виробництво теплової енергії, а також послуги з теплопостачання, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності. Проте, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005р. №342 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (342-2005-п) п.16 Постанови № 1548 (342-2005-п) визнано таким, що втратив чинність.

Зазначені нормативно-правові акти, про порушення яких ЗАТ "Есма"вказує позивач, здійснюють регулювання визначення тарифів теплової енергії, яка виробляється відомчими котельнями та реалізується промисловим підприємствам чи прирівняним до них споживачам.

Під промисловими підприємствами відповідно до Наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду "Про затвердження Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв"від 17.03.2007р. №61 розуміється статутний суб'єкт, що має право юридичної особи і що здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав послуги з постачання теплової енергії, зокрема, Об'єднанню співвласників багатоповерхового будинку "Марія-2"на підставі Договору про постачання теплової енергії від 01.12.2005р. та Автобусному парку №4 "Київпастранс"на підставі Договору про постачання теплової енергії від 01.11.2006р.

З матеріалів справи вбачається, ЗАТ "Есма" згідно з положеннями його Статуту, не є відомчою котельнею, а споживачі, яким він реалізує теплову енергію не є промисловими підприємствами чи прирівняними до них споживачами.

Отже, дія Розпорядження №216 (ra0011017-01) на відповідача не поширюється, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування санкцій за порушення відповідачем положень зазначеного нормативно-правового акта.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.8 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання"регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.

Зі змісту Статуту відповідача випливає, що предметом діяльності останнього, поряд з іншим, є теплопостачання та організація виробництва електричної енергії для потреб України та експорту.

Отже, врегулювання тарифів теплової енергії, що виробляється та реалізується відповідачем, полягає в тому, що за умови, якщо відповідач здійснює комбіноване виробництво електричної енергії, то тарифи на її постачання повинні регулюватися Національною комісією регулювання електроенергетики України чи органами місцевого самоврядування до яких КМДА не належить, оскільки являється органом виконавчої влади.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.