Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 03 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі №АС12/185-08 за позовом науково-виробничого приватного підприємства "Сумипроектреконструкція"до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про скасування рішення, -

У березні 2008 року НВПП "Сумипроектреконструкція"звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання нечинним та скасування рішення від 06.12.2007р. №880 про нарахування штрафу в сумі 13493,25грн. та пені в сумі 16172,36грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 03 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в УПФУ в Зарічному районі м. Суми.

В лютому 2006 року відповідачем було проведено перевірку позивача з питань повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до ПФУ за період з 01.04.2005р. по 20.02.2006р., про що було складено Акт від 15.03.2006р. №47.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 22.03.2006р. були винесені рішення №203 та №204 про застосування фінансових санкцій, в зв’язку з несплатою яких УПФУ звернулось до суду з позовом про стягнення з НВПП "Сумипроектреконструкція"51883,40грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 05.06.2006 року у справі №АС3/314-06, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року, стягнуто з позивача на користь відповідача донараховані внески в сумі 51 883 грн. 40 коп.

НВПП "Сумипроектреконструкція"15.02.2007 року сплатило вказану суму, що підтверджується постановою державного виконавця від 20.02.2007 року та платіжним дорученням.

Разом з тим, відповідач 06.12.2007 року прийняв рішення № 880, яким донарахував позивачу пеню 16 172 грн. 36 коп., та штрафну санкцію 13 493 грн. 25 коп.

Однак, як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення заборгованість утворилась за період з 11.11.2006р. по 16.02.2007р., тобто до погашення позивачем заборгованості по сплаті страхових внесків.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Оскільки позивачем було порушено термін сплати стразових внесків, то відповідачем підставно було прийнято рішення про стягнення штрафних санкцій та пені.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідача відповідає.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Сумської області від 03 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, та ухвалити нове рішення.

Відмовити науково-виробничому приватному підприємству "Сумипроектреконструкція"в задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання нечинним та скасування рішення від 06.12.2007р. №880.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.